Регіональна фінансова система

Міністерство освіти і науки України

Одеський Державний Економічний Університет

Реферат

з курсу „Розміщення продуктивних сил”

на тему

«Регіональна фінансова система»

Одеса 2004

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . 3

1. Сутність та склад фінансової системи . . . . . 4

2. Поняття регіону . . . . . . . . . 8

3. Фінансові ресурси регіонів . . . . . . . 10

Заключення . . . . . . . . . . 15

Список використаної літератури . . . . . . . 17

Вступ

Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки та значною мірою визначається нею. Так, у державі тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітивною. Не всі її ланки достатньо розвинені.

У державах із ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це торкається насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є загальна ознака — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов’язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на економічні й соціальні процеси в державі, а також на формування й використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих ланок.

Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного. Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.

1. Сутність та склад фінансової системи

Усі фінансові системи мають певні характерні риси:

-кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;

-кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;

-між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв’язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;

-фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;

-залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.

У періодичній літературі фінансова система іноді ототожнюється з фінансовим апаратом. Фінансовий апарат — це частина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка здійснює управління системою.

У літературних джерелах, насамперед у періодиці, трапляються сурогатні визначення фінансової системи — фінансово-кредитна, валютно-фінансова, грошово-фінансова система тощо. Усе це результат поверхового розуміння складних явищ і процесів економічного життя. В економіці кожної держави самостійно існують фінансова, кредитна, грошова або валютна системи, їхні функції різні, як різна також їхня структура і форми впливу на економічні й соціальні процеси. Водночас вони діють в одному економічному просторі, мають тісну взаємодію і взаємозалежність.

За визначенням, фінансова система — це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян [1].

За своєю природою фінансові стосунки є розподільними, та розподіл вартості здійснюється перш за все по суб’єктам. Суб’єкти формують грошові фонди цільового призначення в залежності від того, яку роль вони грають в суспільному виробництві: чи вони його безпосередні учасники, організують страховий захист чи здійснюють державне регулювання. Саме роль суб’єкта в суспільному виробництві виступає в якості першого об’єктивного критерія класифікації фінансових стосунків. Згідно цього критерія в загальній сукупності фінансових стосунків можуть бути відокремлені три крупні сфери: фінанси підприємств, установ та організацій; страхування; державні фінанси.

Усередині кожної з названих сфер виділяються ланки, причому групування фінансових стосунків здійснюється в залежності від характеру діяльності суб’єкту, яка надає визначний вплив на склад та призначення цільових грошових фондів. Цей критерій дозволяє виділити в сфері фінансів підприємств (установ, організацій) такі ланки, як фінанси підприємств, функціонуючих на комерційних початках; фінанси установ і організацій, які здійснюють некомерційну діяльність; фінанси суспільних о

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать