Смисл і спрямованість історії

Міністерство аграрної політики України

Уманський державний аграрний університет

РЕФЕРАТ

на тему:

« Смисл і спрямованість історії »

Виконала: студентка 52 – ем групи

Щербенко Тетяна Сергіївна

Керівник: професор

Шатохін Анатолій Миколайович

Умань 2008

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………… с. 3

1. Філософія історії як напрям філософського знання…………………………… с. 4
2. Предмет, об’єкт та задачі філософії історії…………………………………….. с. 12
3. Сенс і спрямованість історії……………………………………………………… с. 13
4. Роль особистості у історії………………………………………………………… с. 19

Висновок

Використана література

ВСТУП

«Історія вчить лише тих, хто її вивчає.»

В.Й. Ключевський

Історія є однією з форм людської думки, які найбіль­ше поділяють дух філософії, найближче стоять до неї. І це закономірно, оскільки філософія — це теоретичний сві­тогляд конкретної історичної епохи і конкретної людини, її загальна орієнтація в історично конкретному світі. Фі­лософські ідеї та концепції, відірвані від їх конкретно-історичного (соціально-культурного) тла, є штучними, аб­страктними «речами в собі», оскільки неможливо зрозу­міти ні їх сенсу, ні соціальної функції. Історія — джерело багатьох (якщо не більшості) філософських проблем. Зни­щіть історію, зазначав видатний оксфордський філософ Р.-Дж. Колінгвуд, і ви знищите те, чим живиться філосо­фія. Виплекавши, розвинувши здорову історичну свідо­мість, наголошував він, можна отримати все, чого потре­бує філософія, крім її власних методів. Уся філософія — це філософія історії.

Поняття «філософія історії», попри більш як двохсот­літнє функціонування, не має єдиного, точно визначеного змісту. Для одних вона — пізнання сенсу історії загалом або дослідження загальних законів історичного процесу, для других — пізнання історичного часу й історичного простору, або філософська теорія історичного знання, для третіх — дослідження іманентної логіки розвитку людсь­кого суспільства, або філософський огляд історії людства тощо. Як бачимо, ці визначення не є суперечливими, во­ни скоріше доповнюють, деталізують, а то й повторюють одне одного. Синтезуючи різні погляди, можна зробити висновок, що в основу філософії історії покладено теоре­тичний аналіз динаміки форм і способів плинних у часі людських соціокультурних єдностей.

Філософія історії— сферафілософськогознанняпрозагаль­ністьі сутнісністьісторичногопроцесу, іманентнулогікурозвит­кусуспільства.[2; 452-453]

1. Філософія історії як напрям філософського знання .

Термін "філософія історії"уперше вжив Ф. Вольтер (XVIII ст.), але остаточного узаконення він набув після виходу у світ праці Йоганна Готфріда Гердера (1744-1803) "Ідеї до філософії історії людства"( т. І -4,1784- 1791) та лекцій з філософії історії, що їх читав Георг Регель у Берлінському університеті (1822 - 1831).

Філософія історії - це не просто одна з гілок філософського знання, але й особливий підхід до історичного матеріалу, коли сам зміст історичного процесу стає предметом специфічного філософського погляду та трактування. Людина у контексті мінливого часу, динамічних соціальних структур, рухливих культур; людська доля, що внутрішньо причетна тим історичним процесам та є їх активним учасником — ось, власне, головний зміст філософії історії як предмету.[1; 288-289]

Річ у тім, що на ранніх етапах суспільного життя поняття «історія» означало розпитування, зв'язний виклад почу­того, побаченого, прочитаного. Це був систематичний ви­клад як власних, так і здебільшого чужих свідчень, не­критичних оповідок, неймовірних байок. Історія-свідчення й була основним типом давньої та середньовічної історіо­графії, що наприкінці XVIII ст. сприймалося як анахро­нізм. Вольтер намагався покласти цьому край, адже цей тип вже не міг серйозно сприймати жоден критичний ро­зум. Філософ вважав, що історики мають відійти від сти­лю оповідок і сконцентруватися на дослідженні історії ре­месел і мистецтва, манер і звичаїв, тобто соціально-економічних, культурних явищ. Такій реформованій історії він і дав назву «філософія історії», під якою розу­мів системне і критичне мислення як різновид історично­го мислення. Вольтер вважав, що таким чином інтерпре­тована історія стане наукою в широкому значенні слова, предметом, гідним уваги найкращих умів.

Щодо започаткування філософії історії як самостійно­го напряму наукової діяльності, перших авторів у цій ца­рині побутують різні точки зору. Так, французький філо­соф Жозеф Ернест Ренан (1823—1892) віддає пальму пер­шості пророку Даниїлу, автору масштабного змалювання зміни чотирьох монархій, яке тривалий час було джере­лом натхнення для багатьох християнських письменни­ків і основою історії європейських народів часів середньо­віччя. Інші «батьком» філософії історії вважають Аристотеля, беручи до уваги його «Політику». Лоран апелює до Августина Блаженного як родоначальника принаймні ка­толицької філософії історії. Дергенс віддає перевагу іс­панському священику Павлу Орозію (Vст.). Однак біль- шість дослідників сходяться на тому, що витоки філосо­фії історії сягають XVII—XVIII ст., коли, власне, і заро­джується думка про філософію історії й коли суспільство інтелектуально дозріло до її сприйняття. Отже, нов

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать