Теоретичнi аспекти становлення ек ситем у парадигмi Б Гаврилишина

Кондро Н. В.

Наук. кер.: ас. Шевчик Б. М.

Теоретичні аспекти становлення економічних систем у парадигмі Б. Гаврилишина

За визначенням швейцарського економіста Богдана Гаврилишина, українця за походженням, радника Президента України, економічна система – це одна з компонент суспільного ладу, функціями якої є виробництво і розподіл багатства.

Цінності, які формуються суспільством, та існуючі форми політичного правління визначають основні прототипи економічних систем.

Так, індивідуалістсько-конкуренційні цінності та політичне правління у формі боротьби за владу породжують систему, в якій панує приватна власність, вільний ринок та прагнення одержати максимальний прибуток. Основні принципи системи держава затверджує нормою закону, що створює суперницькі відносини між урядом, бізнесом і працівниками. Економічну систему з такими характеристиками називають системою вільного підприємництва.

Групово-кооперативні цінності за колегіально-політичного правління породжують систему, своїми рисами схожу на попередню, але за можливостями досягнення консенсусу в питаннях загальнонародних цілей, пріоритетів, узгодженості економічних зусиль уряду, бізнесу набагато ефективнішу й гуманнішу. Дану економічну систему можна назвати системою узгодженого вільного підприємництва.

Егалітарно-колективістські цінності унітарного політичного правління не можуть породити економічну систему іншу, ніж таку, що характеризується державною, або “колективною”, власністю, максимізацією виробництва продукції, абсолютно заорганізованим ринком, вирішальною роллю однією партії у розв’язанні економічних питань, що здійснюються шляхом централізованого планування і адміністративного розподілу ресурсів. Економічна система з такими характеристиками є “звичайною” адміністративно-командною системою.

Система вільного підприємництва, очевидно, високоефективна, коли:

1) населення зростає повільно, що дає змогу поступово і без обмежень нагромаджувати капітал, нарощувати промислове виробництво, відбувається міграція населення з сільського господарства у промисловість, підвищується продуктивність праці у промисловість, а через запровадження нових технологій – і в сільському господарстві ;

2) країна в економічному розвитку досягає стадії масового споживання, на якій найвищим пріоритетом виступає задоволення індивідуальних потреб споживача, зокрема у товарах тривалого користування, комфорту і предметах розкоші, вимагаючи наявності