Опис рослини Тису ягідного

1. Ботанічна назва:

- латинською мовою – Taxus boccata L.

- російською – Тис ягодный

- українською – тис ягідний (європейський)

- французькою

- німецькою

- англійською

Відділ голонасінні – Gymnospermae

Клас – Coniferae

Порядок - Coniferales

Родина - Taxaceae

Рід - Taxus

Вид - Taxus bоccata L .

Тис ягідний – вічнозелена деревидна або кущевидна рослина, висотою від 25 до 30 м. Період життя 700-1500 років, (більше 1м).

Кора червонувато – бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (вішаровується тонкими пастинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин з х – ними спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні.

Листкорозміщення чергове, на бокових горизонтальних гілках переходить майже в супротивне, при цьому листя, завдяки черешкам розміщується переважно в 2 ряди.

Листя ланцевидне або лінійне з завуженою основою, інколи на коротких черешках (1-2 мм). Знаходиться у формі голок довжиною до 30 мм, шириною2,5 мм, звепрху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матові, без білих прожилок, м‘які, кінці загострені. Живуть 6-8 років, отруйні для коней і худоби.

Тис дводомне дерево. Мікроспороїд помітний вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться игляки, кожен з яких має 5-8 мішечків, тріскаючих повздовжно, без повітряних мішків, одноклітинні.

Мегастробіли зібрані, мають вигляд дрібної шишки, з супротивно розміщеними парами мегастробілів. Переважно ці сукупності сильно редуковані і представлені поодинокими мегастробілами. Він складається з одного прямого насінного зачатку, пізніше насіе-нина вільно оточена м‘ясистою оболонкою (аррілусом) червоного кольору.

Насінний зачаток у тиса появляється піньої осені і зимує в стадії утворення мегаспор, але на кожен з них утворюються архегонії. У тиса в одному незценусі буває від 2-4 жіночих гаметодоїтів, що утворюються із мегаспор, але на кожен з них утв. архегонії. У тиса вони оточені слоєм прилягаючих клітин гаметодоїта. В оболонці яйцеклітини Taxus boccata, яка прилягала до клітин оточуючого слою були відкриті плазмодесми, які пронизували шари багаточисельних пор.

.

запліднення відбувається в кінці травня на початку червня. Від запилення до запліднення проходить біля 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів.

Насіння – бурий горішок, блискучий, твердий, довжиною 6-8 мм, з загостреним кінцем, розміщений в глибині яскраво-червоної м‘ясистоїоболонки (принасінника), схоже на ягоду, їстівне.

Висіяне насіння лежить в землі 1 рік, або і більше, поки не дозріє.

Тис ягідний – рослина вимоглива до вологості, грунту та повітря. Воно найбільш тіньове із усіх хвойних порід дерево. Насіння дає щорічно до глибокої старості, починаючи з 25 – 30 річного віку. Коренева ситема добре розвинута, пластична, володіє ендотрофною мікоризою, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять алкалоїд токсин – C₃₇ H₅₁ NO₁₀ і сильно подразнюючу олію.

Ареал поширення в світі.

Ареал поширення тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північній Африці. Східна границя ареалу тису проходить по території європейської частини СРСР. Він рідко зустрічається вздовж узбережжя Балтійського моря під покривом широколисто-хвойних лісів і більш часто на схилах гір Прикарпаття, Карпат, Кавказу і Криму.

Північніше його ареал зміщується в Турцію, де охоплює побережжя Чорного моря, західну і південну – центральну частину території Турції, і заходить в Північний Іран біля Каспійського моря.

В Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (біля 160 тис. штук на площі 20 га), зберігається в буково-ялицевому пролісі в долині протоку Торміанець у Великих Татрах в Словаччині.

В Румунських Карпатах тис зустрічається дуже часто в межах висот 490 -1486 м над рівнем моря. В порівнянні із Словацькими Карпатами в Українських росте значно менше тиса.

В даний час поодинокі дерева тису ростуть в Болехівському, Вигодському, Надвірнянському, Солотвинському держлісгоспах, Івано-Франківській області, а також декількох місцях Чернівецької та Закарпатської областей. Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала уголька на Закарпатті (1500 штук на площі 10 га) і займає друге місце в Україні після заказника “Княждвірський” (15,1 тис. штук на площі 70 га).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать