Фізичне виховання у вищих навчальних закладах

PEREKLADENO RUTOYU – PLS PEREVIRTE PERED DRUKOM

Сер Чарльз Спенсер Чаплін (16.04.1889 - 25.12.1977), американський актор, режисер, сценарист, продюсер, композитор.

Народився в Лондоні, у родині акторів вар'єте. З 1897 виступав у мюзик-холі, у 1907-1912 - у театрі Ф. Карно, де в досконалості опанував мистецтвом пантоміми, пластики, виразності рухів. Дарунок імпровізації і влучні побутові замальовки визначили успіх Чапліна в Англії і під час американських гастролей 1910-1912 років.

У грудні 1913 він підписав контракт з американської кинокомпанией "Кистоун", де став зніматися в М. Сеннета. У 1914 дебютував в ексцентричній комедії "Заробляючи на життя" (Making A Living). Виконуючи ролі хлыщеватых мерзотників у стрічках за участю Ф. Стерлінга, Ч. Конклина, М. Норман і Фатти, він придивлявся до роботи сеннетовских режисерів, аналізуючи характерні риси американської комічної школи і системи комедійних масок, заснованих на невідповідності життєвої ролі персонажа і його зовнішності.

З'явившись у 12 стрічках, знятих під керівництвом М. Сеннета чи Сеннетом і Мейбл Норман, Чаплін знімає самостійно комедію "Захоплений дощем" (Caught In The Rain, 1914), але до кінця року залишається в "Кистоун", працюючи те поодинці, то з М. Норман. Він усе ще грає покидька Чэза, і навіть його краща робота в комедії Сеннета "Перерваний роман Тилли" (Tіllіе's Punctured Romance, 1914) не влаштовує актора.

У 1915 він іде у фірму "Эссеней", де в поставлених їм по власних сценаріях фільмах поступово виникає образ бурлаки Чарли.

Завоювавши в комедіях Сеннета небачену популярність, Чаплін не відразу переборює інерцію бездумної эксцентриады. Усе-таки матеріал його стрічок наближається до реального життя, а умовні персонажі здобувають риси реальних людей, що переживають справжні радості і прикрості. У фільмах "Бурлака" (The Tramp, 1915), "Завербований" (His New Job, 1915), "Банк" (The Bank, 1915) новий зовнішній вигляд героя-обшарпанця відповідає його людської сутності і соціальному стану - самотнього і беззахисного аутсайдера, відкинутого світом.

У 1916 Чаплін підписує контракт із фірмою "Мьючуэл", забезпечивши собі творчий контроль і право знімати не більш 12 фільмів у рік. У кращих фільмах "Мьючуэл", таких як "Тиха вулиця" (Easy Street, 1917), "Іммігрант" (The Immigrant, 1917) і нової фірми "Ферст нэшнел" "Собаче життя" (A Dоg's Life, 1918), "На плече" (Shoulder Arms, 1918) завершується еволюція образа маленької людини, що уособлює безправний світ знедолених, котрому протистоять багатство, насильство і лицемірство сучасної цивілізації.

З кожною новою роботою Чапліна вимоги комедії положень приводилися в усі більшу відповідність з вимогами драматичного конфлікту добра і зла, бідності і багатства, справедливості і "суспільного порядку" - драматизм врівноважував эксцентриаду, сміху супроводжували сльози, наприклад у фільмах "Маля" (The Kid, 1921), "Пілігрим" (The Pilgrim, 1923).

Один із засновників прокатної компанії "Юнайтед Артистс" (1919), Чаплін прагнув до повної незалежності й у 1923 році заснував "Чарльз С. Чаплін Филм Корпорейшен". Необхідність цього кроку підтвердили проблеми з прокатом драми "Парижанка" (A Woman Of Paris, 1923), спрямованої проти святенництва й аморальності консервативного суспільства.

Наступні фільми Чапліна 20-х років, такі як "Золота лихоманка" (The Gold Rush 1925), "Цирк" (The Circus, 1928), спеціальна премія "Оскар" за "багатогранність і геній у написанні", акторському виконанні,в постановці і виробництві фільму демонструють зрілий талант художника, що подчинили свій комедійний дарунок і виразні можливості жанру високої мети осмислення і вираження трагічних конфліктів століття матеріального прогресу і духовного здичавіння.

У 30-і роки усвідомлення безплідності зусиль "самотнього шукача" у фільмах "Вогні великого міста" (City Lights, 1931) і "Нові часи" (Modern Times, 1936) стало кульмінацією теми маленької людини, прологом до неминучого протесту й еволюції героя, що виріс зі своєї маски Чарли. Ця еволюція складає зміст сатиричної комедії "Великий диктатор" (The Great Dictator, 1940), де Чаплін з'являється в ролях двох полярних персонажів - єврея-перукаря і диктатора Хинкеля і завершує картину прямим закликом до простих людей не підкорятися насильству.

В роки маккартизму Чаплін зняв песимістичний філософський етюд "Мсьє Верду" (Monsieur Verdoux,1947), уперше показавши поразку маленької людини.

Вигнаний зі США послу завершення роботи над ліричною драмою "Вогні рампи" ( Limelight, 1952), Чаплін відповідає сатирою на Америку в роки Маккарти "Король у Нью-Йорку" ( A King In New York, 1957). Останній фільм Чапліна "Графиня з Гонконгу" (A Countess From Hong Kong, 1967) розчаровує його шанувальників. У 1972 відвідав США, щоб одержати ще одну спеціальну премію "Оскар" - "за неоціненний вплив, зроблений їм на перетворення кіно в мистецтво 20 століття". У 1975 королевою Великобританії Єлизаветою II зведений у лицарське достоїнство (сер).

У кіноархівах знайдено стрічку з Чарлі Чапліном, що відноситься до 1916 року. Дослі