Грошові реформи їх суть спрямування

Контрольна робота

з курсу “Політекономія”

1. Грошові реформи, їх суть, спрямування.

Відповідь:

Грошова реформа — це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо.

Є два основних методи проведення грошових реформ:

метод блокування банківських рахунків на заздалегідь ви­значений строк або навіть на невизначений час. Це дає змогу уряду мати свободу дій і відповідні кошти, які повертаються власникам лише тоді, коли виробництво пройде стадію норма­лізації і розпочне зростати;

метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках та одночасної заміни їх на нову грошову одиницю за єдиним або ж диференційованим співвідношенням.

Напівреформа 1960 р., якою було проведено конфіскаційний обмін грошей. Це проявилося у конфіскації доходів народу (до 50 %), деваль­вації карбованця, що приховувалося зміною масштабу цін і зменшенням золотого вмісту карбованця.

Водночас половинчатість реформи 1965 р. дала змогу деяким господарникам формувати фіктивну рентабельність, через яку вдавалося отримувати кошти на утворення часто незароблених фондів матеріального заохочення, що в кінце­вому рахунку не тільки не дало можливості досягти бажаної мети реформи, а й поклало початок руйнуванню економіки та зародженню загальної кризи тогочасної системи. Отже, тогочасний обмін 10 старих карбованців на 1 новий не підвищив його купівельну силу, а просто перетворив у звичайний карбованець з його обмеженою купівельною здат­ністю.

Сталінська реформа 1947р. включала чотири компоненти: деноміналізацію старих грошей, їх обмін у пропорції 10:1 на нові; відповідне коригування граничного рівня роздрібних цін; пільговий обмін вкладів в ощадкасах; скасування карткової системи та ліквідацію подвійної системи торгівлі, суть якої полягала в діяльності звичайних магазинів та «комісійних», де товари продавалися без обмежень, але за підвищеними цінами.

Головне завдання реформи — вилучити значну масу гро­шей з обігу. При таких збереженнях держава вигравала двояко з одно­го боку, можна було просто нехтувати офіційними особистими збереженнями і надати їм пільговий режим, а з іншого — населення мало зрозуміти, що ощадкаса — надійне сховище збереження готівкових грошей. Пільговий обмін заощаджень сприяв швидкому зростанню вкладів населення. Успішною «сталінська» реформа стала ще й тому що в той час роздрібний товарооборот суворо контролювався Центром.

Грошова реформа 1922-1924 рр. викликана двома причинами: по-перше, величезними втратами у першій світовій і громадянській війнах; по-друге, потребою подолати руйнівні наслідки безгрошового обігу часів «воєнного комунізму» та експе­риментів впровадження прямого продуктообміну.

Одним з перших позитивних моментів запровадження в обіг червонця став випуск облігацій хлібної позики. Перебува­ючи у вільному обігу, вони виконували функцію досить стійкої й авторитетної грошової одиниці, яка була забезпечена дер­жавними фондами хліба. На такій же основі оберталися золоті й срібні сертифікати, які були різновидом паперових грошей, забезпечених відповідним запасом благородних металів, їх ще називали товарними грошима.

Серед найважливіших передумов цієї реформи були: швидкий розвиток вільної торгівлі (приватної, державної, коо­перативної); досягнення активного зовнішньоекономічного ба­лансу (позитивне сальдо досягло 300 млн золотих карбо­ванців); здійснення реформи цін, що допомогло нагромадити певні запаси товарів, а на ринку встановити рівновагу попиту й пропонування.

При цьому червінець вводився в обіг не декретом, а в процесі витіснення знецінених «радзнаків». На відміну від них червінець на 25 % забезпечувався золотом, короткостро­ковими зобов'язаннями й одержав міжнародну підтримку. Тому емісія червінців не могла проводитися довільно; йому доводилося боротися із золотими монетами царської чеканки.

Отже, реформа ставила за мету зробити гроші точним вимірювачем затрат і результатів суспільного виробництва, з тим щоб вони забезпечували постійне стимулювання еко­номічних інтересів товаровиробників, користувалися довірою, виконували всі свої функції і були захищені від знецінення.

Щоб зупинити знецінення грошової одиниці, уряд напри­кінці 1922р. розпочав паралельне впровадження в грошовий обіг банкнот, які за золотим паритетом відповідали курсу: 1 крб. = 1 фунту стерлінгів. Червонець був конвертованою валютою, безпосередньо обмінювався на зо­лото та інші валюти. Однак як стабільна грошова одиниця він проіснував лише до 1925р. Волюнтаристські дії керівництва країною щодо проведення індустріалізації, орієнтованої на важку та оборонну промисловість, підірвали ринкову рівновагу і вже на кінець 1927 р. фінансово-кредитну систему довели до розвалу.

Зараз також розширюється самостійність та самофінансу­вання державних підприємств, стрімко розвивається приват­ний сектор та кооперація, законодавче допущена вільна діяль­ність іноземного капіталу. Водночас наявні й принципові від­мінності:

а) реформи 20-х років мали справу з знеціненням рубля, нині ж подібна ситуація лише започатко­вується;

б) індекс інфляційного процесу в 20 —50% абсолютно не зрівняний з неконтрольованим піднесенням цін у 1921— 1923 рр.;

в) у той час не існувало ні значних трудових збережень, які потрібно було захистити, ні нагро­маджень тіньової е