Калина звичайна

Калина звичайна — Viburnum opulus L.

Родина жимолостеві — Caprifoliaceae

Як виглядає? Популярний кущ, іноді деревце до 5 м заввишки. Листки супротивні, три-, п'ятилопатеві, великозубчасті, зверху майже голі, а зісподу дещо пухнасті. Квітки білі, зібрані в щитковидні, майже плоскі зонтики; безстатеві крайові значно більші за серединні — променисті, п'ятипелюсткові; двостатеві серединні дзвоникуваті. Плоди — яскраво-червоні овальні ягоди. Смак ягід специфічний, терпкувато-кислий; вони містять дубильні речовини, мурашину, ізовалеріанову і оцтову кислоти. Кора ка­лини містить глікозид вібурнін, дубильні речовини й органічні кислоти. Цвіте з кінця травня по червень.

Де росте? В чагарниках, заростях, особливо в заплавах рік, у підлісках, по схилах, ярах. Залюбки культивують її в парках і в садках садиб майже по всій території України.

Що й коли збирають? Кору — навесні (в квітні — травні), квітки — під час цвітіння (в травні — червні), стиглі ягоди — пізно восени (у вересні — жовтні).

Коли застосовують? При простудному кашлі, гарячці. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку квіток і настоюють 10 хв. П'ють 2 склянки на день. Настій кори як кровоспинний засіб і такий, що в'яже, вживають при внутрішній кровотечі, особливо матковій. Для цього 1 столову ложку з верхом подріб­неної кори настоюють на 1 склянці окропу і п'ють по півсклянки тричі на день; як заспокійливий і протиспазматичний засіб вжива­ють при істерії і судомах, особливо при вагітності, щоб запобігти викидневі. При виразковій хворобі шлунка, коліті, запорі (за М.А.Носалем) 3—4 рази на день, за півгодини до їди, вживають по 1 столовій ложці розім'ятих сирих ягід. Теплий відвар ягід

з медом п'ють при простуді, приступах сухого кашлю, проносі і при тривалій хрипоті (1,5 склянки на день). Сирі ягоди (10 ягід, які почали вже бродити з цукром, на день) вживають при сильному сухому кашлю і при гіпертензії. Плоди калини посилюють скорочення серця і збільшують сечовиділення.

Настій ягід калини п'ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі. Відвар насіння калини вживають як потогінний засіб і при диспепсії (нестравності шлунка).

Настоєм ягід, квіток і листків калини полощуть горло при ангіні і промивають рани. Соком ягід виводять вугри на обличчі. Відвар кори (1 жменя на 1 л води) використовують для промивання піхви при болісній матковій кровотечі і білях у жінок. Стиглі розім'яті ягоди калини або мезгу з камбію кори, зіскобленого з молодих гілок, використовують для компресів на рани, вражену екземою шкіру, особливо на кровоточиві місця.

Береза біла (пухнаста) — Jetula alba L

Родина березові— Betulaceae

Як виглядає? Струнке дерево до 20 м заввишки з повислими гілками і гладенькою білою корою. У старих беріз стовбур внизу темно-сірий, з тріщинами. Листки ромбічно-яйцевидні або трикутно-яйцевидні, біля основи ширококлиновидні, інколи майже серцевидні, на кінці загострені, двічі гострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешкові. Квітки чоловічі, опущені, зібрані на кінцях гілок у сережки 5—6 см завдовжки (по 2—3 сережки), плід— горішок з двома крильцями, які в 2—3 рази ширші за нього. Цвіте у травні, насіння достигає в липні—серпні.

Де росте? Утворює масиви в лісовій і лісостеповій зонах, росте на пролісках, на мокрих луках, понад струмками по всій території України, зрідка в південній частині Лісостепу, Степу й Криму.

Що й коли збирають? Бруньки, навесні, коли вони ще не розпустились і липкі від смолистих речовин (сушать на холоді при температурі не вищій 15—20 С); рідше молоді листки.

Напровесні збирають березовий сік — березняк. З дерева випалю­ють вугілля.

Коли застосовують? При авітамінозах — настій листків, які містять летку олію, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту, фітон­циди. При подагрі, ревматизмі, для очищення крові при екземі, лишаях, висипах на тілі, при свербежі тіла; при виразковій хворобі шлунка, при нестравності, бронхіті і трахеїті, як від­харкувальний і дезинфікуючий засіб, проти дрібних круглих глистів (гостриків та аскарид), у післяпологовий період (почина­ючи з 12-ї доби) для прискорення очищення, при ожирінні, щоб посилити обмін речовин; при асциті і ниркових каменях (сечогінна та жовчогінна дія) — бруньки.

Використовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку бруньок, трохи кип'ятять і настоюють 2 год. П'ють 2 склянки на день ковтками. Замість чаю можна вживати спиртову настоянку по 15—20 крапель тричі на день на ложці води (на півлітра 70 % етилового спирту дають півсклянки бруньок і настоюють їх протягом 14 діб, потім відціджують, фільтрують і заливають у пляшку). Вживають при атеросклерозі, набряках, нестравності, навіть при холері (проти блювання). В бруньках, окрім леткої олії, сапонінів, дубильних речовин, є бетулоретинова кислота і виноградний цукор. Листки берези, зібрані в червні — липні, містять дубильні речовини, гіркоти, сапоніни і глікозид бетулозид. Настій молодих листків берези п'ють при серцевих набряках, як сечогінний і потогінний засіб, при виділенні білка з сечею, сечокислому діатезі, а також при ревматизмі. Свіжі листки промивають холодною перевареною во­дою, воду зливають, ще раз заливають листки гарячою пере­вареною водою температури 40—50 °С і настоюють 3,5 год. Листки відтискають, настоєві дають відстоятись 6 год, відділяють від осаду. В