Таблетки

РЕФЕРАТ

на тему:

“Таблетки”

Таблетки (Tabulettae) – тверда дозована лікарська форма, яку отримують шляхом пресування лікарських речовин або лікарських та допоміжних речовин. Винахідливим моментом в технології таблеток являється пресування.

Перші відомості про пресування порошків відноситься до ХІХ ст. Вперше почали випускати таблетки в 1895 р.

В наш час таблетки знайшли широке застосування, як лікарська форма багатьох препаратів.

Таблетки мають вигляд плоских і двояковипуклих круглих, овальних дисків, або іншої форми пластинок, також – можуть мати циліндричну форму. Діаметр таблеток від 3 до 25 мм.

Одна таблетка призначена на 1 прийом. Таблетки діаметром більше 9 мм мають риску, яка наноситься на неї при пресуванні штампом.

В залежності від призначення лікарських препаратів розрізняють слідуючі групи таблеток:

Oriblettae – таблетки, які приймають перфально. Перфальні таблетки являються основною групою.

Resoriblettae – таблетки, які приймаються сублінгвально.

Implantablettae – таблетки, які приймаються для імплантації.

Injectablettae – таблетки виготовлені в асептичних умовах.

Solublettae – таблетки, які використовують для приготування із пресованих речовин, розчинів різного фармацевтичного призначення (полоскань, спринцювань).

До таблеток застосовуються три основні вимоги:

1. точність дозування – правильність ваги, як самої таблетки, так і лікарських речовин, які входять в її склад;

2. механічна прочність – таблетки не повинні кришитися;

3. розпадання – властивість розпадатися або розчинятися в терміни, встановлені для окремих видів таблеток.

Саме таблетування виконується за допомогою спеціальних пресів, які називаються таблеточними машинами.

Форма і розмір частин порошків залежить: у кристалічних речовин – від структури кристалічної решітки і умов росту частин в процесі кристалізації, у дрібних рослинних матеріалів – під анатомоморфологічних способів дрібних органів рослин і типу дрібнішої машини.

Розміри частин можуть бути різні: наприклад кристали норсульфазолу по довжині від 39 до 5 мкн і по ширині від 46 до 3 мкн, кристали амідопірину по довжині від 196 до 31 мкн і по ширині від 143 до 25 мкн. Плотність порошку рівна масі заключеній в 1 об’єму.

Поверхня порошків виражена в сумарній поверхні всіх частин (в квадратних метрах), які відносяться до 1 маси (в кілограмах).

Плотність (істинна) – відношення маси препарату до її об’єму при нульовій прочності порошку.

Технологічні властивості порошкоподібних речовин залежать від фізико-хімічних властивостей.

Фракціонний склад. Лікарські препарати, як хіміко-фармацевтичні, так і порошки рослинного походження, мають різну ступінь дисперсності. Оприділення фракційного складу проводять шляхом просіювання 100г речовини через стандартний набір сит, який складається з 4 сит з з проміжками діаметром 0,7; 0,3; 0,2; 0,1 мм. Набір герметично закритий кожухом. Просіювання проводять на віброустановці з числом коливань 340-360 у хвилину на протязі 5 хвилин. Порошкоподібна маса складається із 2-3 фракцій, але може бути 4 розмірів.

Пористість порошкоподібної маси – пористість порошкоподібної маси залежить від розмірів частин і їх форми. Чим менша плотність укладки, тим більша пористість маси і тим більший її об’єм, який потребує більшого об’єму матриці.

Насипна маса – це маса одиниці об’єму вільно насипаного порошкоподібного препарату в кілограмах на кубічний метр. Вона залежить від плотності, пористості і вологості порошку.

По призначенню розрізняють зв’язуючі, антифрекційні і розрихлюючі вспомогаючі речовини.

Зв’язуючі речовини – в числі вспомогаючих речовин функції зв’язуючих речовин можуть виконувати: вода, етиловий спирт, цукор, желатин, крохмал, полівініловий спирт (ПВС), полівінілпірролідон (ПВП), метилцелюлоза (МЦ), оксіпропілметилцелюлоза (ОПМЦ), карбоксиметилцелюлоза (КМЦ), натрійкарбоксиметилцелюлоза (Na-КМЦ) і ін. Воду використовують у всіх випадках, спирт використовують для гранулювання порошків гігроскопічних.

Антифрекційні речовини.

Вони діляться на скользящі і змащуючі. Їх застосовують для змащення тертя між частинами і поверхнями прес-інструмента.

Скользящими речовинами являються порошкоподібні продукти: крохмал, тальк, каолін, бентоніти, аеросіл.

Тальку, каоліну, бентоніту в гранулах добавляють не більше 3%, тому, що вони подразнюють слизову оболонку.

Змазуючі речовини – в їх якості застосовуються жири, жирні кислоти і їх солі (стеаринова кислота, кальція і магнія стеарат), вазелінове масло і деякі ВМС (твін-80, ПЕГ-4000), кількість яких не повинна перевищувати 1%.

Розрихлюючі речовини – вводяться в таблеточну масу для покращення розпаду таблеток у кишечнику.

По характеру дії вони бувають:

1. набухаючі;

2. покращена розчинність;

3. гідрофілізіруючі;

4. газоподібні.

До набухаючих речовин відносяться: пектин, желатин, крохмал, альгінати і бентаніти.

Покращують розчинність – цукор, глюкоза.

В якості гідрофілізіруючих речовин застосовують поверхнево-активні речовини.

Газоподібні речовини використовують для шипучих, а також для вагінальних таблеток.

В якості наповнювачів застосовують цукор молочний, натрій хлорид, натрій гідрокарбонат, крохмал і ін.

Точність дозування – дозування таб

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать