Діанормет високоякісний український препарат для лікування цукрового діабету другого типу

Діанормет: високоякісний український препарат для лікування

цукрового діабету другого типу

Цукровий діабет (ЦД) II типу є одним з найпоширеніших захворювань нашого часу.

Судинні ускладнення ЦД II типу, такі як атеросклероз, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, гангрена нижніх кінцівок тощо є не тільки причиною ранньої інвалідизації хворих, але й передчасної смерті. Нещодавно доведено, що терміни виникнення і темпи прогресування макро- і мікросудинних ускладнень ЦД II типу безпосередньо залежать від ступеня компенсації вуглеводного обміну. Ця обставина диктує необхідність обов’язкового досягнення компенсації захворювання для запобігання пізнім ускладненням чи уповільнення темпів їх прогресування, що можливо лише при оптимальній цукрознижуючій терапії.

Оптимальна терапія ЦД II типу, як і будь-якого іншого захворювання, можлива лише при впливі на усі відомі шляхи розвитку патологічного процесу.

Сьогодні для лікування хворих на цукровий діабет II типу існує широкий арсенал медикаментозних засобів, здатних впливати практично на усі відомі ланки патогенезу даного захворювання, а в поєднанні із субкалорійною дієтою, фізичними навантаженнями, навчанням і самоконтролем хворих — можливе досягнення компенсації порушень вуглеводного обміну. Наразі при терапії хворих ЦД II типу широко використовуються пероральні цукрознижуючі препарати, такі як метформін, похідні сульфонілсечовини, бензойної кислоти, інгібітори a-глюкозидаз, а також інсулінотерапія.

Сьогодні метформін — єдиний бігуанід, рекомендований до вживання Європейською групою з розробки тактики ведення цукрового діабету другого типу. «Посібник по цукровому діабету II типу», виданий Міжнародною федерацією діабету (IDF) у 1999 році, називає метформін першим у списку рекомендованих до вживання пероральних цукрознижуючих засобів.

В Україні метформін випускається заводом «Фармак» під торговою наз-вою Діанормет.

Вплив Діанормету, як і бігуанідів взагалі, на рівень цукру в крові можна оцінити скоріше як антигіперглікемічний, ніж як цукрознижуючий, тому що процес зниження глікемії при використанні даного препарату безпосередньо не зв’язаний з підвищенням вмісту ендогенного інсуліну в крові. Сьогодні доведено, що вплив Діанормету (метформіну) на метаболізм глюкози обумовлений такими механізмами:

· зниження периферичної інсу-лінорезистентності і, відповідно, поліпшення утилізації глюкози в печінці, м’язах і жировій тканині;

· зменшення утворення глюкози в печінці;

· уповільнення абсорбції глюкози в кишечнику.

Діанормет сприяє значному зниженню глікемії натще. Цей ефект обумовлений підвищенням під впливом препарату чутливості клітин печінки до інсуліну, а також збільшенням синтезу глікогену. В результаті досліджень доведено, що Діанормет (метформін) зменшує продукцію глюкози печінкою в середньому на 30%, і це сприяє зниженню рівня глюкози крові натще.

Антигіперглікемічний ефект Діанормету, пов’язаний з особливостями його накопичення і дії в кишковому тракті, де його високий вміст сприяє уповільненню всмоктування глюкози, підвищує швидкість її метаболізму і, таким чином, попереджає збільшення рівня глікемії після прийому їжі.

Дослідження останніх років показали, що Діанормет не тільки забезпечує антигіперглікемічну дію, яка є важливою в профілактиці ускладнень ЦД, але й активно впливає на уповільнення процесів атеросклерозу, зокрема сприяє зниженню ліпідів крові, артеріального тиску (АТ), маси тіла при монотерапії та перешкоджає її збільшенню при комбінованій терапії.

Ефект впливу метформіну на артеріальний тиск значно відрізняється від дії фенформіну, який викликає підвищення артеріального тиску, збільшує частоту серцевих скорочень, підвищує ризик смерті від серцево-судинних захворювань.

Вплив метформіну на артеріальну гіпертензію: спостерігається підвищення чутливості до інсуліну Na⁺ /К⁺ -АТФази клітинних мембран, що веде до зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію та натрію. Збільшуючи екскрецію натрію в нирках, а також сприяючи зниженню тонусу симпатичної нервової системи, метформін призводить до зниження ниркової вазоконстрікції і секреції реніну. Крім того, препарат пригнічує проліферацію гладких м’язів судин, зменшує проникність капілярів.

Вплив метформіну на розвиток серцево-судинних захворювань: прискорює тромболізис, підвищує фібринолітичну активність крові шляхом зниження концентрації фібриногену, збільшення концентрації тканинного активатора плазміногену, і пригнічення (10-45%) активності інгібітора активатора плазміногену.

Вплив на ліпідний обмін і ожи-ріння: метформін знижує рівень ліпідів у крові хворих з порушеною толерантністю до глюкози. При при-йомі препарату спостерігається зниження рівня тригліцеридів (10-20%) після їжі, незалежно від рівня глікемії, що вказує на вплив метформіну на ліпідний обмін, не пов’язаний з вуглеводним. Вважається, що в результаті дії метформіну знижується активність ключових ферментів синтезу холестерину — оксиметилглутарил-КоА і оксиметилглутарил-КоА-синтетази. Крім того, при застосуванні метформіну дещо сповільнюється всмоктування в кишечнику ліпідів і підвищується гліколіз, знижується синтез ЛПНЩ. У деяких дослідженнях було виявлено достовірне зниження загального холестерину та незначне підвищення концентрації ЛПВЩ. Діапазон дії метформіну на ліпідний спектр наведено в таблиці (Старостіна О. Г., 1997).

К