Сучасний монетаризм

У США неолібералізм існує у формі сучасного монетаризму - самостійної, економічної течії, в основі якої лежить уявлення про грошову масу як визначального фактора господарської кон’юнктури, рівня цін, обсягу доходу, зайнятості і макроекономічної рівноваги в цілому.

Американський монетаризм зародився в 50-хpp. у вченні чікагської економічної школи, яке розроблялось двома поколіннями професорів Чікагського університету. Основоположником і інтелектуальним лідером сучасного монетаризму став видатний американський економіст, Нобелівський лауреат Мілтон Фрідмен (нар. 1912). Основні монетаристські ідеї М.Фрідмен виклав у фундаментальній праці “Монетарна історія США. 1867-1960” (написану у співавторстві з іншим представником чікагської школи - Анною Шварц).

Монетаризм як система економічних поглядів став альтернативою неокейнсіанській концепції у зв’язку з неспроможністю останньої розв’язати проблеми економічного розвитку США у 50-60-хpp. Економічні ідеї сучасного монетаризму і кейнсіанства діаметрально протилежні насамперед у питанні про внутрішню стабільність ринкової економіки і ролі держави у її забезпеченні. .

Як відомо, кейнсіанська концепція стверджує, що ринковий механізм неспроможний забезпечити макроекономічну рівновагу і динамічне економічне зростання без суттєвої допомоги державного регулювання. Монетаристи ж вважають вплив держави на економічні процеси багато у чому навіть шкідливим. Вони переконані, що тільки повна економічна свобода і вільне підприємництво спроможні забезпечити стабільність і ефективність економічного розвитку. Монетаристи однозначні в оцінці негативного впливу держави на економіку. Вони стверджують, що держава, проводячи антициклічну фіскальну політику з метою регулювання сукупного попиту, норми нагромадження, споживання і інвестицій, сама цього не бажаючи, порушує економічну рівновагу і посилює циклічні коливання. М.Фрідмен вважає, що пряме державне регулювання дає ефект із запізненням (часовим лагом) у 8-14 місяців, тобто тоді, коли потрібний прямо протилежний вплив.

Монетаристи роблять висновок, що державне централізоване управління і регулювання економіки є бюрократичним, шкідливим для приватної ініціативи і свободи людини, тому державний сектор в економіці, на їх думку, повинен бути якомога меншим. Основним засобом економічного регулювання Фрідмен та його послідовники вважають монетарну (грошову) систему, через яку можливо і необхідно розв’язувати усі економічні проблеми країни.

Монетаризм виник на базі “класичної” кількісної теорії грошей, яка стверджувала, що чим більше в обігові грошей, тим вищі товарні ціни. Неокласична економічна теорія модифікувала кількісну теорію грошей. Ця модифікація розпочалась із досліджень Ірвінга Фішера (1867-1947), американського представника математичної школи маржиналізму. Фішер розробив свою версію кількісної теорії, центральне місце в якій належить так званому “рівнянню обміну Фішера”:

MV=PQ,

де М - необхідна грошова маса, V - швидкість обігу грошей (разів на рік), Р - рівень цін,Q- кількість реалізованих товарів і послуг.

Із даної залежності Фішер зробив такі висновки: ціни товарів знаходяться у прямій залежності від кількості грошей в обігові і в оберненій - від кількості товарів. Тому за незмінної швидкості обігу грошей (це стало постулатом монетаризму) і обсягу товарів кількість грошей в обігу визначає рівень товарних цін. У відповідності із “рівнянням обміну” рівень товарних цін визначається формулою I=MV/Q,

а кількість грошей в обігу - M=PQ/V.

Звідси випливає, що вартість грошей обернено пропорційна їх кількості.

“Рівняння обміну Фішера” стало основоположним для монетаризму, Запозичивши основну ідею кількісної теорії грошей Фішера, сучасні монетаристи надали їй динамізму, внесли в неї ряд доповнень, застосували для її обгрунтування новітні методи статистичного аналізу. Зокрема, вони відмовились від твердження про пропорційність динаміки грошової маси і цін. Водночас визнається незмінність швидкості обігу грошей, враховуються зміни товарної маси при аналізі довготривалих періодів. При цьому циклічні економічні коливання пов’язуються із закономірностями грошового обігу. На відміну від теорії Фішера, де потреба в грошах визначається сумою товарообмінних угод, кількісна теорія грошей Фрідмена пов’язує її з “наданням переваги активам”. Тут цінність грошей, їх купівельна спроможність пов’язані оберненою залежністю з рівнем цін.

Отже, головним елементом монетарної моделі є грошова маса та її агрегати. Вважається, що кількість грошей в обігу має вирішальнезначення для нормального функціонування всієї економіки. На думку Фрідмена, грошова пропозиція - єдиний важливий фактор, який впливає на рівень виробництва, зайнятість і ціни, оскільки її розширення стимулює попит на усі реальні і фінансові активи, результатом чого є зростання цін і обсягів виробництва. Швидкість обігу грошей монетаристи вважають стабільною у тому розумінні, що вона не змінюється або змінюється дуже повільно в залежності від грошової пропозиції. Виходячи з цього, робиться висновок про можливість прогнозування впливу. грошової пропозиції на рівень і динаміку національного доходу.

Агрегат (від латинського aggregatus - приєднувати) - у даному випадку взаємопов’язані частини грошової маси. В грошовій масі виділяють готівку (наявні гроші) і безготівкові чекові гроші (поточні банківські рахунки), що складає агрегат М1. У широкому розумінні виділяють “гроші в активах” а