Національні акти України про засада процесуального статусу іноземців та іноземних підприємств і

організацій

Громадяни України можуть мати процесуальні права та обов'язки на території іноземної держави, а так само іноземці можуть набути процесуального статусу в судах України. Як зазначалося, Конституція України проголошує норму про пік­лування та захист Україною її громадян, що опинилися за кордоном. Вона наділила іноземців національним режимом стосовно здійснення ними прав та виконання обов'язків. Вка­зане торкається і процесуальних прав та обов'язків суб'єктів права. Засади правового регулювання процесуальних прав іноземних громадян та осіб без громадянства містить Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 p., у якому зазначено: іноземці мають ті ж права та виконують ті ж обов'язки, що й громадяни України (ст. 2); вони можуть звертатися до суду й інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав. У судочинстві іноземці як учасники процесу користуються такими ж процесуальними правами, що й громадяни України (ст. 22).

Аналізоване чинне законодавство України базується на нормах, прийнятих до набуття Україною незалежності та піс­ля її проголошення. Перші є універсальними щодо їх застосу­вання, а тому містяться в окремих загальних нормативно-пра­вових актах. Мова йде, зокрема, про норми розділу VI ЦПК України 1963 р. за назвою: "Цивільні процесуальні права іно­земних громадян і осіб без громадянства. Позови до іноземних держав, судові доручення і рішення іноземних судів. Міжна­родні договори". Тут врегульовано питання надання націо­нального режиму щодо користування цивільними процесуаль­ними правами іноземним громадянам, особам без громадян­ства та іноземним підприємствам і організаціям; застосування реторсії до згаданих осіб (статті 423, 424); визначення під­судності спорів з "іноземним елементом" судам України (ст. 424); заявленння позову до іноземної держави та засто­сування імунітету до представників іноземних держав чи ін­ших осіб, зазначених у відповідних нормативних актах; засто­сування реторсії до іноземних держав, їх майна або представ­ників іноземних держав в Україні (ст. 425). Декілька норм ЦПК України вказують на можливість виконання доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів; виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражних судів; застосування правил міжнародних дого­ворів (ст. 426-428).

Компетенцію судів та інших органів України у разі розір­вання шлюбу з "іноземним елементом" регулює Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. (ч. 5, 6 ст. 197). Тут є й норми про компетенцію органів по встановленню батьківства, уси­новленню (ст. 198—199).

Потреба врегулювати окремі процесуальні питання виник­ла з прийняттям Верховною Радою України 16 липня 1990p. Декларації про державний суверенітет України. Закон Украї­ни "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 p. встановив принцип захисту інтересів суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності (ст. 2), урегулював питання ви­ключної компетенції судових та арбітражних органів України (ст. 31), підсудності (ст. 32), подання позову (ст. 34), діяль­ності судових та арбітражних органів України по призначенню розміру штрафів, оскарження санкцій у суді або арбітражі (ст. 37), розгляду судовими та іншими органами спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності (ст. 38), компетентності судів та арбітражів стосовно предмета розгля­ду спорів щодо застосування положень цього Закону та інших законів, прийнятих на його виконання (ст. 39).

Після становлення України як суверенної держави кіль­кість нормативно-правових актів з цивільними процесуальни­ми нормами значно збільшилася. Наприклад, норми про під­судність спорів судам, арбітражним та третейським судам має законодавство України про інтелектуальну власність. Це статті 22, 24, 30 Закону України "Про охорону прав на вина­ходи й корисні моделі", ст. 21 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. 27 Закону "Про охорону прав на промислові зразки", що були прийняті 15 грудня 1993 p., ст. 43 Закону України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 р.¹ , Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. також має норми про порядок розгляду спорів у судових, арбітражних органах і тре­тейських судах (ст. 14, 26)- У Інструкції про порядок реєст­рації представництв іноземних суб'єктів господарської діяль­ності в Україні (затверджена наказом МЗЕЗторгу України від 18 січня 1996 р. № ЗО, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 24 січня 1996 р. № 34/1059)³ є норма, що вказує на можливість розгляду судом питання про припинення діяль­ності представництв іноземного суб'єкта господарювання.

На вирішення окремих категорій господарських спорів спрямовані норми Закону України "Про встановлення платос­проможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. (розділи II, V)⁴ . Провадження справ про банкрутство банків регулює й Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. Кодекс торго­вельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. має нор­ми про застосування загальних засад законодавства України (ст. 4); вибір суду або арбітражу (ст. 8); імунітет державних суден (ст. 18); право на заявления претензій та позовів (роз­діл XI). Закон України &q