Все про формат PDF

Реферат

на тему:

Все про формат PDF

Формат PDF міцно увійшов у повсякденне життя тих, хто займається додрукарською підготовкою, його все частіше використовують для передачі макетів на вивід. А пакет QuarkXPress — стандарт «де-факто» для верстки цих макетів. Які можливості й обмеження цієї популярної програми для верстки стосовно не менш популярного формату?

Формат PDF (Portable Document Format) набув широкої популярності за рахунок декількох факторів. По-перше, він гарантує повне збереження форматування, кольору, графіки, розташування елементів макета, кеглів шрифтів та інформації про самі шрифти, «вбудовуючи» (embedding) ті, що використовуються в документі. По-друге, файли PDF, як правило, компактніші, ніж вихідна публікація у форматі додатка («приложения»). По-третє, він зберігає інформацію незалежно від того, на яку платформу вона передається — на Mac чи PC. Однак становлення PDF було тривалим (перший реліз вийшов у 1993 р.). Додаткові можливості накопичувалися поступово, і тому, використовуючи PDF у кольоровій поліграфії, обов’язково слід враховувати розходження його версій.

Починаючи зі специфікації 1.2 (іншими словами, з Acrobat 3) формат підтримував завдання лініатури, функцію переносу, PostScript-заливки (відображав їх як 50% сірий, але друкував коректно), колірну модель CMYK і Open Prepress Interface (OPI).

У результаті PDF став поступово використовуватися багатьма дизайнерськими бюро і друкарнями, починаючи від додрукарської перевірки документів до виводу кольороподільних плівок на ФНА. Можливості Acrobat 4 (вийшов навесні 1999 р.) розширилися за рахунок підтримки PostScript 3. З’явилася підтримка об’єктів, зафарбованих градієнтною заливкою (раніше вони конвертувалися в набір об’єктів), а також ілюстрацій, обмежених контурами об’єкта (masked images). Додалося збереження інформації про ICC-профілі пристроїв, що дозволило професійно працювати з кольором. З недоліків, що залишилися, стримуючи широке застосування PDF 1.3 у препресі, — неможливість контролю за трепінгом (хоча інформація про нього передавалася). Діюча зараз специфікація 1.4 (Acrobat 5) принесла чергові нововведення, що дозволили застосовувати PDF у повнокольоровій поліграфії без будь-яких обмежень. Підтримка напівпрозорих об’єктів, трепінгу об’єктів (як створення, так і — вперше — перегляду) зробили його, поряд з EPS, повноправнимформатом для виводу кольороподільних форм.

Перейдемо до огляду стандартних засобів і розширень XPress для роботи з PDF. Перші прямо зв’язані з можливостями тієї чи іншої версії XPress, останні ж поділяються на кілька основних категорій: призначені для запису, читання, друкування PDF і ті, що надають деякі спеціальні можливості для роботи з ним. Огляд логічно буде побудувати на розгляді рішень для патріарха настільних видавничих систем, який і досі з успіхом використовується, — XPress 3.3х, а потім — у порядку зростання версій.

Створення PDF

Найвідповідальніший процес, оскільки коректність результату при кольороподілі прямо залежить від того, наскільки правильно PDF був створений. Зберегти публікацію у вигляді PDF з XPress можна кількома шляхами. Перший — через створення PostScript-файла (друк у файл), другий — друкуючи на віртуальний принтер Acrobat Distiller і третій — за допомогою стандартних засобів програми (вони виконують роль надбудови над Distiller). Незалежно від обраного способу для отримання PDF використовується Distiller (він «підхоплює» згенерований PS-файл і перетворює його на даний формат).

Альтернативне рішення від AGFA (модуль Normaliser, що поставляється в комплекті з Apogee Pilot чи Apogee Create) украй рідко використовується через свою специфіку, а тому розглядатися не буде. Ще одна розробка — Jaws PDF Creator (120 дол.) — заснована на «движку» MaxWorkFlow і дозволяє централізовано створювати PDF з PS чи EPS, друкуючи на віртуальний PostScript-принтер, теж не прижилась.

Distiller — компонент, що входить до складу пакета Acrobat (не плутати з Reader). Останній призначений тільки для читання PDF (він безкоштовний), а Distiller — комерційний додаток, що керує процесом дистиляції (очищення від надмірності) PostScript-файлів і конвертування їх у формат PDF. Власне кажучи, версія Acrobat і визначає коло можливостей, що можуть бути включені в PDF (остання, п’ята версія пакета коштує 295 дол.). Таким чином, щоб орієнтуватися в засобах для роботи з ними, необхідно знати, яка саме версія Acrobat установлена на машині (надалі ми будемо орієнтуватися на Acrobat 5).

Перед збереженням публікації в PDF треба перевірити установки Distiller (команди Settings, Job options). Хоча, у принципі, у XPress можна вказати ігнорування цих настроювань і використовувати параметри, що задаються в самій програмі. При цьому особливу увагу варто приділити закладкам Color (узгодження щодо корекції кольорів), Compression (алгоритм і ступінь стиснення зображень), Fonts, Colors (настроювання, параметри GCR, UCR, overprint, функція переносу й інформація про кути нахилу растру) і Advanced (Document Structuring Conversion). Можна скористатися й уже визначеними настроюваннями Distiller для висновку на принтер (Print optimized) і фотонабір (Press Optimized) чи завантажити власні. Як PPD бажано використовувати Adobe Distiller (не забудьте проконсультуватися з фахівцями компанії, де будуть виводитися плівки чи форми).

На жаль, у складі штатних інструментів XPress 3.3х засобів