Правочини

Реферат з правознавства

Правочини.

1. Поняття та види правочинів.

2. Умови дійсності правочинів:

1) відповідність змісту правочину актам цивільного законодавства;

2) загальні та спеціальні вимоги щодо суб’єктів правочину;

3) правочин як акт вільної і повної згоди його учасників;

4) вимоги щодо форми правочину;

5) спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) відповідність правочину інтересам малолітніх, неповнолітні та непрацездатних дітей.

3. Поняття та підстави недійсності правочинів;

4. Правові наслідки недійсності правочинів.

1. - Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є правочин. На підставі правочину цивільні права та обов’язки можуть також змінюватися або припинятися.

- Правочин як юридичний факт

- Застосовувався у ЦК УРСР 1922 р., а в ЦК УРСР 1963 р. вживався термін „угода”- недосконалість.

- Термін правочин походить від слів: „право” і „чинити”:

1) відображає правомірність цього юридичного факту (ст. 204 презумпція „правомірності правочину”);

2) передбачає можливість вчинення цього юридичного факту не лише двома або більше особами, але й однією.

- Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочин визначатьсяяк дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

- Ознаки правочину:

1) є вольовим актом (дією), що відрізняє його від подій;

2) є дією цілеспрямованою, тобто спрямований на досягнення певного правового результату, що відрізняє його від юридичних вчинікв, які не є цілеспрямованими діями (знахідка, виявлення безхазяйної речі ін.);

3) лише спрямовується на настання певного правового результату, однак не завжди його породжує:

- за співвідношенням із настанням правового результату правочин може

- безпосередньо в момент вчинення створювати правовий результат;

- створювати правовий результат через якийсь час після вчинення;

- не створити правового результату на який він спрямовувався.

4) є завжди правомірною дією, що відрізняє його від правопорушень;

5) має мету та мотиви вчинення.

- Метою правочину є той правовий результат, на досягнення якого спрямований правочин. Мета завжди має правове значення, оскільки має бути законною.

- Мотив- це внутрішній психічний стан особи, який спонукає її до вчинення правочину. Як правило правового значення не має, за винятком окремих випадків (наприклад, ст. 233 ЦК правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини).

- Види правочинів.

І За кількістю сторін:

1) односторонні (створюють обов’язки, як правило, лише для особи, яка вчинила; для інших осіб- у випадках встановлених законом (заповіт) або за домовленістю з цими особами);

2) двосторонні;

3) багатосторонні. погоджена дія двох або більше сторін.

ІІ За моментом вчинення:

1) консенсуальні (у встановленій законом формі або з дотриманням ін. формальностей – державна реєстрація ст. 210 ЦК);

2) реальні.

ІІІ За наявністю або відсутністю майнового еквіваленту:

1) відплатні;

2) безвідплатні.

- Форми відплатності:

1) грошова;

2) майнова;

3) відробіткова.

ІV За умовами настання правових наслідків:

1) безумовні;

2) умовні.

- Безумовними є правочини, за якими настання правових наслідків не пов’язується з певними умовами.

- Умовними є правочини, в яких виникнення правових наслідків залежить від умови яка може настати або навпаки не настати у майбутньому:

- правочин вчинений під відкладальною умовою (ч.1 ст. 212 ЦК- обумовлюється настання або зміна прав та обов’язків);

- правочин вчинений під скасувальною умовою (ч.2 ст. 212 ЦК- обумовлюється припинення прав та обов’язків).

2. - Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- Зміст правочину може бути витлумачено стороною (сторонами). На вимомгу однієї або більше сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину за допомогою таких способів:

1) урахування буквального значення слів і понять;

2) порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його чстин, усім його змістом, намірами сторін;

3) урахування мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами, звичаїв ділового обороту, подальшої поведінки сторін, тексту типового договору та ін. обставин, які мають істотне значення.

- Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності- загальна вимога.

- До суб’єктів правочину можуть ставитися також інші (спеціальні) вимоги (ст. 712 ЦК постачальником за договором поставки може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності; ст. 284 ЦК страховиком за договором страхування може бути лише юридична особа, яка отримала ліцензію на здійснення страхової діяльності).

- Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учас

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать