Права людини на охорону здоров я медичну допомогу медичне страхування та конституційне правосу

РЕФЕРАТ

на тему:

“ПРАВА ЛЮДИНИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ ’ Я, МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ, МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ТА КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ”

ПРАВА ЛЮДИНИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ ’ Я, МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ, МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ТА КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ

Проголосивши у статті 1 Основного Закону нашу державу суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, Україна фактично взяла на себе обов’язок реально гарантувати основні ідеї соціально-правової держави. Соціально-правова держава – це реальне втілення ідей і принципів конституціоналізму. Її метою є досягнення загального блага, утвердження соціальної справедливості. Становлення соціально-правової держави в Україні має супроводжуватися загальною гуманізацією суспільних відносин, що зумовлює актуалізацію класичної соціально-політичної і правової тріади “людина – держава – суспільство”.

Соціальні права, як і програмні та керівні принципи Конституції, вимагають їх урахування в державній практиці. Основний Закон не дає визначення поняття соціальної держави. Він залишає за законодавчою та виконавчою владою право наповнити поняття соціальної держави конкретним змістом. Основними ідеями соціальної держави є: умови життя, які не принижують людської гідності; соціальна рівність; надання соціальної допомоги тим, хто її потребує.

Світова практика конституціоналізму свідчить, що переважна більшість країн, проголошуючи себе демократичними, соціальними, правовими державами, декларують насамперед прихильність загальнолюдському, гуманітарному виміру у здійсненні влади, забезпеченню прав і свобод людини і громадянина. Це особливо підкреслюється у період проголошення і утворення незалежності, закріплюється у прийнятих конституціях. У цьому аспекті Україна не є винятком. У статті 3 її Основного Закону закріплено положення, згідно з якими людина, її життя і здоров’я, честь і гідність недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. За конституційними приписами права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності нашої держави.

В системному зв’язку з правами і свободами державні гарантії виступають важливими чинниками утвердження людської гідності. Вони покликані сприяти реалізації конкретних прав і свобод, забезпеченню їх правового захисту. Саме цим здебільшого визначається призначення соціальної держави, котра, як вважає німецький фахівець з конституційного права Х.Ф. Цахер, має бути не просто уособленням влади, а інститутом, що існує для людей, сповідує соціальні цілі, несе відповідальність за функціонування суспільства, створює умови для забезпечення кожному існування, гідного людини.

За таких обставин дотримання прав і свобод людини як один з конституційних принципів юридично пов’язує і позитивно обмежує дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, вимагає від них створювати умови для їх реалізації, утримуватися від рішень та дій, що можуть порушувати права і свободи чи звужувати їх зміст або обсяг. В економічному аспекті діяльність соціальної держави щодо людини базується на соціально орієнтованій економіці, функціонуванні надійної системи соціального захисту, а також пов’язується з наявністю дійових механізмів узгодження інтересів різних соціальних груп.

Знаковим є те, що демократичні держави не лише декларують права і свобод, але й встановлюють на конституційному та законодавчому рівнях правові механізми їх захисту, без яких конкретні права і свободи, зокрема соціальні, можуть залишатися лише гаслами. Одним з таких механізмів є судовий захист. А його різновидом – конституційне правосуддя. Захист прав і свобод людини і громадянина в судовому порядку – одна з найважливіших рис правової системи демократичної держави і стрижнева тенденція її розвитку. Особливість судового механізму полягає втому, що він є всеосяжним. Скажімо, частиною другою статті 124 Конституції України визначено, які юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Визнаючи права і свободи людини невідчужуваними та непорушними, Основний Закон України гарантує недоторканість конституційних прав і свобод, проголошує, що вони не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (статті 21, 22).

Конституційний припис щодо неможливості скасування чи обмеження прав і свобод випливає із загальних засад, за якими людина в правовій державі визначається найвищою соціальною цінністю. Ним також встановлюється конституційна гарантія існування в Україні переліку прав і свобод людини, закріпленого в положеннях Основного Закону держави, узгоджених з нормами міжнародного права.

Захист прав і свобод людини – один із чинників їх утвердження і забезпечення. За приписами статті 55 Основного Закону нашої держави він здійснюється національними засобами правового захисту, а також відповідними міжнародними судовими установами та органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

До національних засобів правового захисту прав і свобод людини і громадянина належить, зокрема, судовий захист. Юрисдикція судів, як уже зазначалося, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Більшість спірних питань, пов’язаних із захистом прав і свобод людини і громадянина, вирішуються судами загальної юрисдикції.