Калина обліпиха ревінь малина звіробій чистотіл

Лікарські рослини

та їх застосування

( калина, обліпиха, ревінь ,

малина, звіробій, чистотіл )

Калина звичайна - Viburnum opulus L

Червона калина... Скільки тепла, ласки у цих звичних нашому серцю словах. Скільки пісень, легенд присвячено цій скромній рослині. Був звичай над могилою дівчини садити калину як символ чистоти й суму.

Калина має високі декоративні властивості. Навесні вона прикрашається квітами, восени — янтарно-червони­ми гронами плодів і листям, яке поступово червоніє. Не­дарма й зараз у багатьох селах і містах можна побачити цю красуню.

Високий гіллястий кущ (2—4 м заввишки) з сірою ко­рою з родини жимолостевих (Caprifoliaceae). Пагони зеле­нувато-сірі з супротивними великими (до 5—7 мм) брунь­ками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3—5-лопатева, з серцеподібною основою, зе­лена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі. Запашні квітки зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття, крайові великі, білі, безплідні, серединні — дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, ві­ночок п'ятироздільний.

Плоди — ягодоподібні червоні овальні кістянки (6,5—14 мм завдовжки і 4,5—12 мм завширшки) з твер­дою кісточкою.

Росте в підліску змішаних і листяних лісів, по берегах річок і водойм, на луках.

Кора калини містить до 6,5 % смоли, до складу якої входять органічні кислоти (мурашина, оцтова, ізовалеріа­нова, капринова, каприлова, масляна, лінолева, церотино­ва, пальмітинова), фітостеролін, ситостерин і мірициловий спирт, а також дубильні речовини (близько 2 %), флоба­фени і глікозид вібурнін. У плодах до 32 % цукрів, до З % дубильних речовин, е ізовалеріанова і оцтова кислоти, вітамін С. В насінні до 21 % жирної олії.

Рідкий екстракт і відвар кори використовують при внутрішніх кровотечах, а також як спазмолітичний і за­спокійливий засіб у гінекологічній практиці. Зовніш­ньо — для зупинки паренхіматозних кровотеч. Препарати з кори калини знижують артеріальний тиск. Плоди поси­люють скорочення серця і збільшують діурез. Вони входять у вітамінні збори. Після морозів плоди вживають в їжу як засіб від гіпертонії (початкова стадія) і кашлю.

Кору разом з квітками і плодами використовують у ве­теринарії для лікування ящура великої рогатої худоби.

Завдяки високому вмісту пектинів з плодів калини виготовляють мармелад, їх консервують, застосовують як чайно-кавовий сурогат. Можна використовувати як начин­ку для пирогів.

Крім того, плоди калини дають червону, кора — чорно-зелену фарби, придатні для фарбування вовни.

Розмножується насінням і вегетативне (паростками, відсадками, поділом куща і живцями). Всі способи прості i дають добрий результат. Зокрема, насіння після тривалої стратифікації висівають у підготовлений грунт з міжряд­дями 30—40 см. Після дворічного догляду саджанці ви­саджують на постійне місце.

Рослину вирощують у парках для створення окремих груп і живоплотів. Ціниться також як порода, що приваб­лює корисних птахів.

Кору заготовляють з молодих пагонів у квітні —• трав­ні, роблячи кільцеві надрізи, які потім з'єднують по­здовжніми. Сушать на горищах, під наметами, розстелив­ши тонким шаром.

Плоди збирають у вересні — жовтні, зрізуючи ножами або секаторами, сушать у печах або сушарках при темпе­ратурі 50—60 °С. Квітки збирають під час цвітіння і швид­ко висушують у затінку.

Обліпиха крушиноподібна - Hippophae rhamnoides L

У Стародавній Греції обліпиха була відома як ліку­вальний засіб для коней. Використовували листя, від яких коні швидко набирали масу, а шерсть їх ставала коротшою і блискучішою. Звідси і латинська назва «гіпофе» («гі-пос» — кінь, «фаос» — блискучий).

Це — невелике (до 4 м заввишки) деревце або кущ з родини маслинкових (Elaeagnaceae), з колючими гілками, вкритими сірою корою. Молоді пагони з дрібними кулясти­ми бруньками, вкриті сріблястими, а пізніше іржаво-бури­ми лусочками. Листки лінійно-ланцетні (2—8 см завдовж­ки), цілокраї, зверху зелені, зісподу — бурувато-сріблясті, сидять зближено. Квітки одностатеві. Рослина дводомна. Тичинкові квітки буруваті, в кор.отких колосках, маточко­ві — зеленуваті, малопомітні, сидять у пазухах листків. Маточка одна, зав'язь верхня. Плід — овальна кістянка (7—8 мм завдовжки), жовтувата або оранжево-червона. Плоди сидять густо, ніби обліпляючи стебло. Насіння (до 5 мм, завдовжки) чорне, блискуче, з рівчачком.

У природному стані на Україні росте в дельті р. Дунаю, створюючи на піщаних кучугурах густі зарості. Культиву­ється по всій республіці в полезахисних смугах, у захис­них насадженнях уздовж доріг, у садах і парках. Входить до числа кущових порід для групових насаджень при озе­лененні населених пунктів.

У свіжих достиглих плодах дикорослої алтайської облі­пихи міститься 83,6—86,4 % води, 2,8—7,8 % жирної олії, 8,6—272,5 мг % вітаміну С, 0,9—10,9 — каротину, 0,016— 0,035 — вітаміну В, і 0,038—0,056 мг % рибофлавіну. В олії з плодів — до 300 мг % каротиноїдів, до 60 — каротину, до 160 мг % токоферолів, а в олії з насіння — 3,2 мг % каротину і до 120 — токоферолів. З кори виділе­ний серотонін — речовина, що має протипухлинну дію.

Плоди обліпихи — цінна полівітамінна сировина. Олія, одержана з них, діє як епітелізуючий, гранулюючий і боле­

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать