Корея Албанія

План.

1. Створення КНДР.

2. Шляхи становлення Північної Кореї.

3. Ідея згуртованості Півночі та Півдня на принципах “великої національної консолідації”.

4. Північна Корея не хоче диктатури.

5. Мир “Великої Албанії”.

6. Від пирамид до демонстрацій.

7. Озброєнні півстання проти правлячого режиму.

8. Висновок.

Другого вересня 1948 р. театр “Моранбон” у центрі Пхеньяну заповнили депутати тільки що обраного Верховного народного зібрання (ВНЗ). Почалася перша його сесія першого склику, прийнявша історичні рішення і найголовне з них – про створення Корейської Народно-Демократичної Республіки. З тих днів ведеться відлік історії КНДР. Вереснева сесія ВНЗ 1948 р. явилася свого роду завершенням великих політичних подій, маючих доленосне значення для Кореї.

У вересні 1947 р. закінчилося пораскою робота Спільної радянсько-американської комісії по Кореї. Створенна Московською радою міністрів закордонних справ СРСР, США і Великобританії (грудень 1945 р.) для допомоги у демократичному розвитку Кореї, нещодавно до цього звільненої від японсько-колоніального іго, Спільна комісія не впоралася з поставленою метою. СРСР запропонував тоді одночасно вивести з Кореї радянські та американські війська, пропонуючи Кореї самостійно вирішувати свої проблеми. США хотіли передати корейське питання на роздивлення ООН, де вони у ту пору безумовно домінували. Генеральна Асамблея 14 листопада 1947 р. сформувала Тимчасову комісію ООН по Кореї, доручивши їй провести там до 31 березня 1948 року всезагальні вибори. Радянський Союз та північнокорейське правління не погодилися з з резолюцією ГА ООН і не допустили комісію на територію Північної Кореї. Переговоривши з ООН, Тимчасова комісія взяла курс на організацію виборів там, де вони були для неї можливі – у Південій Кореї. Це співпало з бажаннми найбільш впливової на Півдні правой групіровки Лі Син Мана. З кінця 1946 р. Лі Син Ман наполягав на сепаратних виборах і створенні на Півдні правління, яке взяло б на себе об’єднання Кореї, звичайно ж під своєю егідою.

Наблизившася загроза розколу Кореї, що несло б найтрагічніші наслідки для країни, викликала хвилю протестів корейського патріотичного суспільства. Вже з осені 1947 р. на Півдні все активніше роздавалися виклики до налаживання контактів з Північчю, щоб спільними зусиллями предотвратити кінцевий розкол Кореї. Во главі цього руху стояли Кім Гу (багаторічний прем ’ єр тимчасового корейського правління в ізгнанні), його співратник по емігрантському правлінню Кім Гю Сік та інші видатні політичні діячи. Більшість з них були далеко від симпатій до комунізму, який пропонували політичні сили, що були у влади на Півдні. Але відверта тревога за долю країни принудила їх піднятися вище ідеологічних поглядів.

Північнокорейське правління во главі з Кім Ір Сеном неодмінно підтримувало курс СРСР на реалізацію рішень Московського зібрання міністрів закордонних справ про створення в Кореї єдиного демократичного правління. Можна як завгодно оцінювати ці рішення і боротьбу за їх втілення, але не можна заперечувати того, що у їх основі лежало бажання будь-яким шляхом зберігти єдинство Кореї. Заради цього на Півночі також змогли перемогти давню неприязнь до ідейних противників, якщо скоро вони виявилися єдинодумниками у життєвоважливому для країни питанні. У березні 1948 р. ІІ з’їзд Трудової партії Північної Кореї виступив за об’єднання патріотичних сил Півдня і Півночі проти антінаціональних дій сепаристів та їх наставників.

19 квітня 1948 р. у Пхеньяні відкрилося Об’єднанне зібрання представників політичних партій та суспільних організацій Південної та Північної Кореї. В ньому приймали участь 695 делегатів від 41 партії і організації Півдня та 15 – з Півночі. Серед них були Кім Ір Сен, Кім Гу, Кім Гю Сік, Ан Дже Хон (голова Громадянської адміністрації Південої Кореї) та багато інших лідерів національного маштабу. Зібрання 23 квітня прийняло звернення до корейського народу з призивом зірвати сепаратні вибори на Півдні, добитися виведення закордонних військ та своїми силами вирішити корейське питання, а у посланні до правлінь СРСР та США вимогало одночасного виводу їх військ з Кореї. Керівники партій та суспільних організацій виступили 30 квітня з спільною заявою, в якій також висловлювалися проти сепаратних виборів на Півдні, попередив про відмову признавати сфабриковане на їх основі правління. Вони заявили, що після виведення закордонних військ Корея не дійде до громадянської війни, що буде скликана всекорейська політична конференція і сформованне на неї правління проведе всезагальні вибори в законодавчий орган, який прийме конституцію і створе єдине демократичне правління.

Повернувшись на Південь, Кім Гу і Кім Гю Сік заявили: “Об’єднанна конференція північнокорейських та південокорейських політичних партій та суспільних організацій ще раз доказала на ділі, що корейській народ може предотвратити бійку за різні погляди в політичних концепціях і партіях заради востановлення вітчизни ті благоденства народу. Це було единогласне рішення Об’єднаної конференції, що будування вільної, демократичної Кореї вимагає повної протидії сепаратним виборам і створенню сепаратного правління в Південій Кореї”. Останій документ вони назвали “основою