Кримінальна відповідальність за незаконне пересилання чи збут наркотичних засобів

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………… 3

1. Історія розвитку карно-правової заборони щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів ……………...

2. Поняття наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів….

3. Аналіз складу злочину передбаченого статтею 307 КК України………….

3.1. Об’єкт злочину………………………………………………………………

3.2. Об’єктивна сторона злочину……………………………………………….

3.3. Суб’єкт злочину……………………………………………………………..

3.4. Суб’єктивна сторона злочину……………………………………………...

4. Кваліфікуючі ознаки передбачені ст. 307 КК України……………………..

5. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст.307 КК України………………………………………………

Висновок …………………………………………………………………………

Перелік літератури……………………………………………………………….

ВСТУП

Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я. Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення. Суспільна небезпека злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів полягає в тому, що їх скоєння пов’язано з можливістю завдання шкоди необмеженої кількості осіб, які проживають на території України.

Мета роботи є

Вибір написання курсової роботи саме за цієї теми визначили такі обставини.

По-друге, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин у всіх формах його виявлення складає найбільш істотну частину організованої злочинності в Україні. Наркобізнес є найбільш прибутковим її компонентом. Саме цьому, за прогнозом кримінологів, незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин незабаром посяде в структурі організованої злочинності лідируюче місце. Це виявляється у підсиленні формувань організованої злочинності формувань, укріпленні їх позицій у сфері наркобізнесу і зв’язків з транснаціональною злочинністю.

По-третє, зафіксовано катастрофічний зріст кількості зареєстрованих злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів або психотропних речовин, при цьому поширюється географія їх розповсюдження.

По-четверте, трапляється значне омолодіння учасників нелегального обігу наркотичних засобів або психотропних речовин.

Відзначені моменти обумовлюють необхідність більш глибоких досліджень всіх аспектів такого явища і розробки на цій основі комплексу ефективних заходів. Оскільки істотну роль в цьому процесі грають заходи карно-правового характеру, важливе значення має розробка обоснованих позицій щодо удосконалення діючого карного законодавства з боротьби з наркотизмом, а також рекомендації щодо застосування відповідних карно-правових норм на практиці. Вирішенню вказаних питань і покликана сприяти ця робота.

1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КАРНО-ПРАВОВОЇ ЗАБОРОНИ ЩОДО НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ

Психотропні й наркотичні речовини були відомі людству з III тис. до н.е. Так, у середині III тис. до н.е. китайці відкрили лікарські та ейфорійні властивості конопель (каннабісу), а індіанці Південної Америки – тонізуючи властивості листя чагарнику коки. Шумери за 2 тис. років до н.е. почали використовувати в медицині й побуті опій снодійного маку, а в XV ст. до н.е. їхній досвід перейняли єгиптяни. З лікувальними та оп’яняючими властивостями опію були обізнані також лікарі Давньої Греції й Давнього Риму. Дуалізм цих речовин (їх незамінність там, де необхідно зняти біль та полегшити страждання, і водночас здатність негативно впливати на центральну нервову систему, викликати стан ейфорії та хворобливу пристрасть до них) змусив суспільство обмежувати їх використання лише з релігійними або лікувальними цілями.[1]

Однак із середини XIX ст. ситуація у сфері обігу наркотичних засобів різко змінилася. Зловживання ними поступово набувало масового характеру в багатьох країнах, особливо в Далекосхідному, Середньоазійському та Закавказькому регіонах Російської імперії, що стало можливим завдяки діяльності Ост – Індуських британської та голландської компаній, які культивування опіумного маку, вироблення з нього опію і торгівлю ним зробили своєю монополією. Жертвами «вільної» торгівлі опієм стало населення не лише південноазійських колоній Англії, США, Франції, Голландії, а й інших країн.

Іншим чинником, який прискорив поширення фактів зловживання наркотичними засобами, став прогрес у галузі органічної хімії, фармакології та технології їх виробництва з опійного снодійного маку, конопель і листя коки. Це призвело до того, що у вільному обігу з’явилися такі похідні опію, як морфін, кодеїн, героїн, а також кокаїн. Через відсутність внутрішньодержавних правових основ контролю за їх обігом такі засоби виготовлялись у необмеженій кількості і безперешкодно надходили у продаж та споживалися. Надмірне застосування у фармакотерапії названих медикаментів наприкінці XIX ст. у багатьох країнах сприяло окрім опіокуріння також поширенню зловживань морфіном, героїном, кокаїном.

У найбільш повному обсягу карно-правові норми, які присвячені питанням відповідальності за злочини, які пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів були в Кримінальному Кодексі 1960 року. Хоча і раніше була кримінальна відповідальність за цей злочин.

Проблема незаконного обігу наркотичних засобів стала міжнародною. Так Женевська конвенція побудила законодавця доповнити КК 1926 року. В 1931 році було

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать