Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристики, класифікація

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Національний університет «Юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого»

Курсова робота

на тему:

«Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристики, класифікація»

Виконав:

студент 4гр. 3к. 10 ф.

Сумцов Є. С.

Перевірив:

доц. Анісімов Г. М.

Харків 2011

План

Вступ

Розділ 1. Поняття доказів та їх зміст

Розділ 2. Класифікація доказів

Розділ 3. Поняття та система джерел доказів

Висновок

Список використаних нормативних актів і літератури

ВСТУП

Поняття доказів відноситься до числа фундаментальних категорій у кримінальному процесі. Але в сучасній юридичній науці існує декілька поглядів на природу доказів, їх зміст, класифікацію, джерела, і тому виникає необхідність точного наукового визначення цих категорій.

Актуальність теми підсилюється ще й тим, що від правильного розуміння поняття доказів залежить і напрям їх пошуку, і вміння їх використовувати в процесі встановлення істини.

З урахування сучасного стану наукової розробки проблеми метою роботи є повний аналіз такої категорії «докази» в кримінальному процесі України.

Для досягнення мети роботи були поставлені такі завдання:

- визначити поняття доказів;

- класифікувати різні види доказів;

- визначити джерела доказів;

Розділ І Поняття доказів та їх зміст

Як вже зазначалося раніше поняття доказів має важливе значення для кримінального процесу. Успiшне вирішення завдань кримiнального судочинства вимагає, щоб у кожнiй розглядуванiй судом справi було винесено законний i обгрунтований вирок, щоб у цьому вироку було дано правильну i таку, що вiдповiдає об'єктивнiй дiйсностi, вiдповiдь на питання про те, чи було вчинено злочин i який саме, якi його наслiдки, ким вiн учинений, який ступiнь суспiльної небезпеки злочину, а також на iншi питання, що мають значення для правильного вирiшення справи.[1]

Поняття доказів у кримінальному процесі є нормативно закріпленим. Ст. 65 КПК України зазначає, що доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визначення в чинному законодавстві доказів як фактичних даних, тобто даних про факти, підкреслює дуже важливу обставину: доказами є тільки відомості про факти, обставини, не можна розглядати як докази припущення, міркування.

На жаль, закон не розкриває поняття «фактичні дані», а в теорії кримінального процесу з цього питання немає єдиної точки зору. Що ж слід розуміти під фактичними даними? Одні вчені вважають, що під фактичними даними необхідно розуміти тільки факти, інші - факти та відомості про них, на думку третіх - фактичні дані - це лише відомості про факти.

Щодо першого твердження в радянському кримінально-процесуальному праві провідною була думка М.А. Чельцова, який писав: «Факти, з яких виводиться існування доказуваного факту, носять назву доказових фактів або доказів... Доказами є факти, обставини.»[2]

Тлумачний словник української мови визначає факт як «дійсну, не вигадану подію, дійсне явище; те, що сталось, відбулося насправді». Це означає, що будь-яке явище, подія, будь-які дії, які були чи є - підпадають під поняття факти. Однак слідчий чи суддя звертають увагу тільки на ті факти, явища, їх властивості, які допомагають розкрити злочин. А ті, що на думку органу розслідування чи судової влади не допомагають встановити обставини, що входять до предмета доказування, ними не виділяються і не фіксуються в матеріалах кримінальної справи.

Тож можна сказати, що не випадково дана позиція не одержала свого подальшого розвитку в процесуальній літературі.

Тепер стосовно того, що доказами є і факти, і фактичні дані. Уявляється, ; що ставити знак рівності між поняттями «факти» і «фактичні дані» не слід.

Якщо погодитись з тим, що фактичні дані є фактами реальної дійсності, то виникає цілий ряд запитань: звідки в процесі доказування вони з'являються у кримінальній справі; яким чином показання фізичних осіб, документи, інші джерела можуть містити факти реальної дійсності, те, що мало місце в минулому; в чому тоді сенс перевірки і оцінки цих фактів, і як вони передаються на подальші стадії судочинства?

Якщо проаналізувати значення терміну «фактичні дані», то термін «фактичний» означає «такий, що відповідає об'єктивній дійсності і є матеріалом для певних висновків», а термін «дані» - визначається як «відомості, що необхідні для якого-небудь висновку, рішення». Тому можна вважати, що найбільш правильною буде позиція науковців, які трактують фактичні дані лише як відомості про факти.

Зокрема, Удалова Л.Д. вважає, що факти – це об’єктивна реальність, яка існує незалежно від людини. Для того, щоб пізнати факт, необхідно сприйняти його безпосередньо або отримати про нього інформацію. Але злочин – це подія минулого, яка в момент доказування вже не існує. Якщо ж слідчий або суддя самі сприймали подію, що розслідується або розглядається в суді, то вони стають свідками і їх участь у процесі як суб’єктів доказування виключається. Вони можуть безпосередньо сприймати лише ту інформацію п

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать