Дзвони Чорнобиля... Вони дзвонять по кожному з нас

Це страшне лихо спіткало мою рідну Україну навесні 1986 року. Як виявилося пізніше — не тільки нашу країну, але і Білорусію, Росію, навіть країни, що знаходяться на півночі Європи.



Чорнобиль показав усьому світу, яка мала наша планета і яке уразливе людство. Ніяка система оборони, ніякі закриті-перезакриті кордони, ніякі стіни, що загороджують, на кшталт Великої Китайської, не перешкода для жахливих наслідків таких ядерних катастроф.



Чорнобиль став лихом для всієї Європи. Але мені хочеться сказати, що все-таки по українському народові трагедія Чорнобиля вдарила болючіше за всіх. І чим більше часу минає після тих подій, тим гостріше ми починаємо усвідомлювати, що сталося і що могло б статися, якби не самовідданість тих людей, кого ми називаємо "ліквідаторами". Скількох з них через шістнадцять років після чорнобильської трагедії вже немає в живих, і скільки "ліквідаторів" залишилися інвалідами! Багато красивих слів було сказано про "мирний атом", що повинен прийти в кожен дім, щоб служити людям. І от він дійсно прийшов у кожен дім, але тільки зовсім не мирний...



і Кожен житель нашої країни відчув біль Чорнобиля, жах і страх перед невидимим, але нещадним ворогом. Адже радіація не пощадила нікого: ні пожежників, що безпосередньо вступили в сутичку з вогнем на четвертому блоці, ні тих, хто просто знаходився неподалік. Першого травня, як ні в чому не бувало, відбулася демонстрація трудящих. Вивели на неї і дітей. Люди вийшли на першотравневу демонстрацію, не відаючи, що з 26 квітня радіоактивна чума розлетілася над Україною і Європою і що вітер жене її в невідомому для людей напрямку.



Трагедія Чорнобиля багато в чому змінила наші погляди на сучасну цивілізацію, показала, що всі країни і народи світу залежать один від одного.



"Не спрашивай, по ком звонит колокол, он звонит и по тебе". Думку, вкладену в ці слова, що стали епіграфом до роману Е. Хемінгуея "По кому дзвонить дзвін", усвідомити і прийняти потрібно усім. Немає чужого горя, говорить народна мудрість. Тому такий одностайний був світ, коли 11 вересня 2001 року камікадзе підірвали вежі Торгового центру в Нью-Йорку. І дзвони Манхеттена тоді дзвонили не тільки за загиблими у тому пеклі, вони попереджали кожного: не відвертайся від чужого лиха, це великий гріх, не бери його на душу. Наприкінці жовтня московські дзвони оплакували тих, хто загинув у Театральному центрі на Дубровці. Але ж кожен з нас міг опинитися в цьому залі...



Так і дзвони Чорнобиля сьогодні розносять світом своє тривожне калатання, оповіщаючи, що горе Чорнобиля, сльози Чорнобиля — це лихо не тільки українського народу. Це стосується кожного, хто живе на Землі. А ще дзвони Чорнобиля попереджають: "Люди! Пам'ятайте! Не дайте спалахнути на землі атомній пожежі. Вона не пощадить нікого".

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать