ReferatWorld.ru
» » » «Тихий Дон» – роман-епопея (варіант 1)
Вернуться назад

«Тихий Дон» – роман-епопея (варіант 1)

Народження роману-епопеї пов’язане з подіями російської історії, які мають світове значення. Революція 1905 року, світова війна 1914-1918 років, Жовтнева революція, Громадянська війна, період мирного будівництва вимагали створення добутку широкого епічного охоплення. Характерно, що в 20-і роки майже одночасно стали працювати: М. Горький – над епопеєю «Життя Клима Самгіна», О.М. Толстой – «Ходіння по муках», М. О. Шолохов почав писати «Тихий Дон». Творці епічних полотен опиралися на традиції російських класиків, на такі добутки про долі народні, як «Капітанська дочка», «Тарас Бульба», «Війна і мир». Епопея «Тихий Дон» займає особливе місце в історії російської літератури. П’ятнадцять років життя і завзятої праці присвятив йому Шолохов. М. Горький бачив у романі втілення величезного таланта російського народу. Події в «Тихому Доні» починаються у 1912 році, перед першою світовою, і закінчуються ц 1922-му, коли відгриміла на Доні Громадянська війна. Прекрасно знаючи життя і побут козаків, будучи сам учасником суворої боротьби на початку 20-х років, Шолохов основну увагу приділив козацтву.

У добутку тісно з’єднуються документальні факти і художній вимисел. У «Тихому Доні» багато справжніх назв хуторів і станиць Донського краю. Центром подій, з яким зв’язана основна дія, є станиця Вешенська. Шолохов зображує дійсних учасників подій: це Іван Лагутін, голова козачого відділу ВЦИКУ, перший голова Донського ВЦИКА Федір Подтєлков, член ревкому козак Михайло Крівошликов. У той же час основні герої оповідання вигадані: сім’ї Мелехових, Астахових, Коршунових, Кошових, Листницьких. Придумано й хутір Татарський. «Тихий Дон» починається зображенням мирного довоєнного життя козацтва. Дні хутора Татарського проходять у напруженій праці. На перший план оповідання висуваються Мелехови, типова середняцька сім’я з патріархальними устоями. Війна перервала трудове життя козацтва. Перша світова зображується Шолоховим як народне нещастя, і старий солдат, сповідаючи християнську мудрість, радить молодим козакам: «Пам’ятайте одне: хочеш живим бути, зі смертного бою живим вийти – треба людської правди дотримуватися…». Шолохов описує жахи війни, що калічить людей і фізично, і морально. Козак Чубатий повчає Григорія Мелехова: «У бою вбити людину – свята справа… людину знищуй. Погано він людина!». Але Чубатий зі своєю звіриною філософією не знаходить співчуття у людей. Смерть, страждання поєднують солдатів: люди не можуть звикнути до війни. Шолохов пише в другій книзі, що звістка про скинення самодержавства не викликала у козаків радості, вони поставилися до неї «зі стриманою тривогою і очікуванням». Козаки втомилися від війни. Вони мріють про її закінчення. Скільки їх вже загинуло: не одна вдова отголосіла по мертвому. Козаки далеко не відразу розібралися в історичних подіях. Гіркі слова в романі випереджають опис трагічних подій на Доні, оповідання про розправу з експедицією Подтєелкова, про Верхнє-Донське повстання. Повернувшись із фронтів світової війни, козаки ще не знали, яку трагедію братовбивчої війни їм доведеться пережити у майбутньому. Верхнє-Донське повстання з’являється у зображенні Шолохова як одна із центральних подій Громадянської війни на Доні. Причин було багато. Червоний терор, невиправдана жорстокість представників Радянської влади у романі показані з великою художньою силою. Численні розстріли козаків у станицях: вбивство Мирона Коршунова і діда Тришкі, що персоніфікував християнський початок, проповідуючи, що всяка влада дається Богом, дії комісара Малкіна, що віддавав накази розстрілювати бородатих козаків. Шолохов вважає, що Верхнє-Донське повстання відбило народний протест проти руйнування підвалин селянського життя і вікових традиції козаків, традицій, що стали основою селянської моральності і моралі, що складалися століттями і передавалися у спадщину з покоління в покоління. Письменник показав і приреченість повстання.

Уже в ході подій народ зрозумів і відчув їхній братовбивчий характер. Один із проводирів, Григорій Мелехов, заявляє: «А я гадаю, що заблудилися ми, коли на повстання пішли». О. Серафімович писав про героїв «Тихого Дону»: «…люди у нього не намальовані, не виписані, – це не на папері». У способах-типах, створених Шолоховим, узагальнені глибокі і виразні риси російського народу. Зображуючи думки, почуття, вчинки героїв, письменник не обривав, а оголював нитки, що ведуть до минулого. Серед персонажів роману самим притягальним, суперечливим, що відбиває всю складність шукань і оман козацтва, є Григорій Мелехов. Безперечно, що це художнє відкриття Шолохова. Письменник виступив новатором, що художньо відтворює те, що в житті було самим спірним, самим складним, самим хвилюючим. Григорій Мелехов – не статичний образ. Він перебуває в самій тісній єдності і зв’язаний як зі своєю сім’єю, так і з козаками хутора Татарського і усього Дону, серед яких він виріс і разом з якими жив і боровся, постійно перебуваючи у пошуках правди і сенсу життя. Мелехов не відділений від свого часу. Він не просто спілкується з людьми і бере участь у подіях, але завжди міркує, оцінює, судить себе та інших. Ці особливості допомагають дійти висновку про те, що Мелехов зображений в епосі як син свого народу і свого часу. Світ Григорія – народний світ. Він ніколи не розділяв себе і свій народ. У вогні боїв, у пилу походів він мріє про працю на рідній землі, про сім’ю. Завершує Григорій своє «ходіння по муках» поверненням у рідний хутір Татарський. Кинувши зброю в Дон, він поспішає знову до того, що так любив і від чого так довго був відірваний. Фінал роману має філософське звучання. Шолохов залишив свого героя на порозі нових життєвих випробувань. Які чекають його шляхи-дороги? Як зложиться його життя? Письменник не дає відповіді на ці питання, а змушує читача задуматися над важкою долею цього героя. До створення жіночих характерів Шолохов звертається вже на самому початку творчого шляху. Але якщо в оповіданнях вони тільки намічаються, то в «Тихому Доні» Шолохов створює яскраві художні портрети. Жінки, різних віків, різних темпераментів, різних доль, займають центральне місце в епопеї: мати Григорія Іллівна, Ксенія, Наталя, Дар’я, Дуняшка, Ганна Погудко та інші. Палкій, жагучій Ксенії, з її «порочною красою», протипоставлена скромна, стримана в почуттях трудівниця Наталя. Трагічна доля їх обох. Багато було тяжкого в їхньому житті, але вони знали і теперішнє людське щастя. Письменник показує їхню працьовитість і величезну роль у житті сім’ї. Велике значення мають мовні характеристики, портретні деталі. У Ксенії «нагострена шия», «пухнаті завитки волосся», «манливі губи».

У Наталі «гладке біле чоло», «великі руки, роздавлені роботою», у Дар’ї «кучерява хода». Дія роману «Тихий Дон» втягує в події широке коло людей самих різних соціальних слоїв. Вона починається із зображення життя в козачому хуторі Татарському, захоплює поміщицьку садибу Листницьких, переноситься на місця світової війни, що розгорнулася, – у Польщу, Румунію, Східну Пруссію, у Петроград, Новочеркаськ, Новоросійськ, у станиці Дону. Шолохов – неперевершений майстер художнього слова, вміло використовує ту мову, якою говорить козацтво. Перед читачем зримо встають і головні герої, і епізодичні персонажі. Пейзажні замальовки свідчать про жагучу закоханість художника в природу Донського краю. Пейзаж олюднений, він виконує всілякі ідейно-художні функції; допомагає розкрити почуття, настрої героїв, передати їхнє відношення до подій, що відбуваються. Вміло використані добутки народної творчості: прислів’я, приказки, баєчки, пісні. Вони передають настрій, почуття, переживання народу, відбивають естетичний світ героїв, розкривають філософську глибину епопеї. Епіграфами до першої і третьої книг роману служать стародавні козачі пісні. Великий духовний зміст вкладений у поетичному образі Дону, який виступає символом життя народу. Сама назва «Тихий Дон» повна символіки: вона контрастує із зображуваними подіями. Особливий зміст в образі степу, що виступає символом Батьківщини: «Рідний степ над низьким донським небом!.. Низько кланяюся і як син цілую твою червону землю. Донською нержавіючою кров’ю политий степ…».

Такі слова міг знайти і сказати лише письменник, гаряче закоханий у красу рідної природи та у свій народ. Працюючи над епопеєю «Тихий Дон», Шолохов виходив з філософської концепції, що народ є основною рушійною силою історії. Вона одержала в епопеї глибоке художнє втілення: у зображенні народного життя, побуту і праці козацтва, у зображенні участі народу в історичних подіях. Шолохов показав, що шлях народу в революції був складним, напруженим, трагічним. Знищення «старого світу» було пов’язане з катастрофою вікових народних традицій, православ’я, руйнуванням церков, відмовою від моральних заповідей, які вселялись людям з дитячих років. При врученні Нобелівської премії за роман «Тихий Дон» Шолохов говорив про велич історичного шляху російського народу і про те, «щоб в усім, що написав і напишу, віддати уклін цьому трудівнику-народу, будівельнику-народу, герою-народу».

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать
Сочинения по русскому языку Народження роману-епопеї пов’язане з подіями російської історії, які мають світове значення. Революція 1905 року, світова війна 1914-1918 років,
Оценок: 688 (Средняя 5 из 5)

Одними из наиболее популярных услуг на рынке IT-технологий являются создание и продвижение лендингов. Они способны положительно влиять на деятельность любого бизнес-проекта в интернете. Судя по многочисленным отзывам, заказавшие создание лендингов люди ни разу не пожалели о потраченных деньгах. Они вложили в будущее, которое неразрывно связано с интернетом. Всё больше и больше предпринимателей обращаются к услугам разных агентств, веб-студий, чтобы заказать создание лендинга у профессионалов.

© 2017 - 2022 ReferatWorld.ru