Тяжко мені, братцю, згадувати

Твір за оповіданням М. Шолохова «Доля людини». Російський письменник, лауреат Нобелівської премії (1965). Найві-доміші твори – «Піднята цілина», «Тихий Дон», «Доля людини». «Я хотів би, щоб мої книги допомагали людям бути кращими, пробуджували любов до людини», – говорив Шолохов. Така авторська позиція нагадує про себе в усіх творах письменника. Шолохов походив з селянської родини, виріс на Дону, пройшов стежками Громадянської війни, служив у продовольчому загоні, у часи Великої Вітчизняної працював військовим репортером. Його власна біографія може служити відтворенням тем, яких він торкається: життя донського козацтва в різні часи («На Дону», «Козаки», «Тихий Дон»), тема людини на дорогах війни («Вони боролися за Батьківщину», «Доля людини») та інші.

Шолохов– письменник-реаліст, і навіть при бажанні змалювати перспективи щасливого радянського життя він не оминає гострих питань, відтворює трагічний конфлікт людини й епохи. Майстерність Шо-лохова виявилась у вмінні створювати яскраві колоритні образи, поєднуючи в них індивідуальну своєрідність і соціальне тло. Відчуваючи свій моральний борг перед російським солдатом та його великим подвигом, Шолохов у 1956 році написав своє відоме оповідання «Доля людини». Історія Андрія Соколова, який уособлює національний характер та долю цілого народу, за своїм історичним обсягом є романом, що вмістився у межі оповідання. Головний герой твору був червоноармійцем у громадянську війну, став робітником у роки передвоєнних п’ятирічок, а з третього дня нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз – солдатом. Війна зруйнувала його домівку, вбила родину, змусила винести надлюдські муки полону. Оповідач зустрічає Андрія Соколова під час його подорожі до нового місця проживання. Туга не дає Андрієві спокою і він блукає рідним краєм у пошуках долі.

Тільки у трагедії можна пізнати справжню ціну людини. Знищивши щастя Андрія Соколова, війна не змогла зруйнувати його людяність. Любов до людей, до життя, доброта та співчуття виявилися настільки великими, що Андрій знайшов у собі сили простягнути руку допомоги іншому знедоленому – маленькому хлопчику «зі світлими, як небушко, очима». «Що чекає на них попереду?» – запитує себе письменник, сподіваючись, що цей російський чоловік витримає всі труднощі і виховає гідною людиною малого Івана. Андрій здатен віддати хлопчику, якого він взявся виховувати як рідного сина, усю нерозтра-чену силу своєї батьківської любові. Його рідний син Анатолій вже у 20 років був капітаном, мав шість орденів та медалі. Андрій дуже Пишався своїм сином, який перевершив батька. Але не судилося Андрієві пожити з Анатолієм у мирні роки, поняньчити онуків, як мріялося тихими ночами. У день перемоги, 9 травня, Анатолія вбив німецький снайпер.

Поклик людини – подолання трагедії навіть у самій трагедії. Життя людини, доля її народу – живий приклад новітньої історії, що закликає людство до мужності. Цей заклик у повний голос звучить в оповіданні Шолохова «Доля людини», де рука героя протягнена дитині, новим поколінням.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать