Лев Толстой — майстер зображення внутрішнього стану героїв

Що у світі є прекрасніше за людину? Адже вона найдосконаліше творіння цього світу. Можливо, саме тому людина є об’єктом дослідження інших людей. Кожна епоха по-своєму уявляє ідеал людини. На творення цього ідеалу впливають різні фактори, більшою мірою соціальні. І найвидатніші постаті світу людського намагаються вдихнути життя в ідеал своєї епохи.

Так, Лев Миколайович Толстой, хоча і вірив у людську простоту і правду, зображував велику людську єдність і людину на фоні цієї єдності.

Проте всі твори Толстого — зрілого майстра — розкривають проблеми людини. Тому вагоміші постаті, зображені автором, проходять через своєрідні психологічні переломи.

У П’єра Безухова, одного з героїв роману-епопеї «Війна і мир», таких переломів кілька. Викликані вони розладом із самим собою, неприйняттям середовища, до якого він належав.

Але кінець кінцем переважали об’єктивні чинники: життєвий уклад Росії змінився під впливом війни 1812 року. Саме цей факт відродив П’єра у той момент, коли він остаточно переконався у марності внутрішніх зусиль. І перед нами з’являється зовсім новий герой, загартований усвідомленням близькості до народу і сповнений власної величі, як людини, причетної до цього народу.

Андрій Волконський значно раніше переглядає свої колишні ідеали. На це наштовхнули його і аустерліцькі події, і смерть дружини, і пов’язане з цією смертю почуття відповідальності за долю близької людини, і спроби знайти себе, залучившись до реформаторської діяльності Сперанського, і невірність Наташі. Але він набув вагомого досвіду — інтересу до простої людини, до такої, як капітан Ту шин. Моральну опору Андрій Волконський знайшов в усвідомленні себе як частки великого цілого, ім’я якому — народ.

Отже, в епопеї «Війна і мир» внутрішній стан героїв залежить від усвідомлення своєї значимості та єдності з народом.

У романі «Анна Кареніна» межа між добром і злом пролягла у духовному світі героїв. Тому образи цього твору складніші, психологічно місткі, суперечливі та значущі. Такі риси характеру Анни Кареніної як сила волі, високо розвинене почуття людської гідності, сміливість і відвертість зумовлюють психологічний стан, в якому повсякчас перебуває героїня. У задушливій атмосфері аристократичного світу, в оточенні моральних потвор, таких як Каренін і Бетсі, вона не може не покохати Вронського, наділеного безліччю чеснот. Але Вронський не зміг подолати суперечливість між своїми благородними вчинками і мораллю свого кола. Отже, внутрішній стан героїв «Анни Кареніної» зумовлений не лише станом суспільства, а їх особистими якостями. Якою глибиною вражає сцена скачок, сцена таємного побачення Анни з дитиною та сцена передсмертних годин Анни. Ці сцени — вершина психологічного аналізу.

Глибокий психологічний аналіз стану героїв Толстого пов’язаний з почуттями внутрішнього драматизму самого автора, релігійно-моралі-стичним ставленням до людини та її вчинків.

Серед найвидатніших творів Л. М. Толстого є твір, у якому один з центральних героїв не може вирішити своїх моральних проблем. Це Дмитро Нехлюдов з роману «Воскресіння». І тому саме цей образ, а не образ Катюші Маслової, є об’єктом глибоких психологічних досліджень автора. Дмитро Нехлюдов бачить єдиний засіб позбавлення від суспільного зла — у відродженні кращих моральних якостей особистості. Тому глибока психологічна криза, в яку потрапляв герой, зумовлена усвідомленням особистого злочину — підлості у ставленні до Катюші. Тож воскресіння героїв відбувається саме в моральному плані.

Через внутрішній стан людини Л. М. Толстой показав тогочасне суспільство. Його героїв не можна засуджувати, вони самі й судять себе, і прирікають на муки, і карають. Саме в цьому і полягає найвищий геній Л. М. Толстого як майстра художнього слова.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать