Романтичні мотиви в ліриці В. А. Жуковського

В. А. Жуковський – перший російський поет-романтик, людина, що зіграв видатну роль у формуванні романтичного напряму в російській літературі.
У пору свого літературного учнівства Жуковський зазнав значного впливу Карамзіна, був прихильником західноєвропейської сентиментальною і предромаітіческой поезії Юнга і Грея. Ліричний герой вірша Жуковського «Травневий ранок» (1797) укладає, що життя є «безодня сліз і страждань», а щастя чекає на людину в могилі. Подібними настроями відзначені і ранні прозові досліди Жуковського: «Думки при гробниці» (1797), «Думки на цвинтар» (1800). У той же час поет перебував під сильним впливом великих німецьких поетів Гете і Шіллера. Рано проявилася й інша відмітна риса творчості поета – культ душевної чистоти, м’якосердю, людинолюбства і смиренності.
У 1802 році Жуковський переклав елегію англійського поета-сентименталіста Томаса Грея «Елегія, написана па сільському цвинтарі». Елегія починається традиційним для «чутливих» віршів пейзажем: туманний сутінок, сосни і в’язи, дика сова, що причаїлася під склепінням стародавньої вежі. Вступ готує читача до сприйняття роздумів героя. Він думає про рівність усіх перед смертю, про скромного життя і непримітному, але корисній праці покійних «праотців села», споглядає захід сонця, а потім іде в діброву лити сльози. Скоро, дізнаємося ми, і він знайшов в могилі «притулок від усіх земних тривог».
Так в російську поезію прийшов новий тип ліричного героя – меланхолійно задумливого, зосередженого на своєму внутрішньому світі, зверненого до думок про вічне.
У вірші «Вечір» роздуми героя обрамлені розгорнутим описом природи. Пейзаж народжує в душі ліричного героя той чи інший емоційний відгук, передасть відтінки його настрою:
Як злитий з прохолоду рослин фіміам!
Як солодко в тиші у брега струменів плесканье!
Як тихо віяння зефіру по водах
І гнучкою верби трепетанье!
Описи природи говорять про внутрішній світ героя. В елегії «Вечір», наприклад, вже сама вечірня, західне обстановка містить у собі символіку печалі.
Споглядання природи породжує в душі поета сумні думки, звучать мотиви рано зів’ялої юності, передчасно збайдужілого душі:
Сиджу, задумавшись; в душі моїй мрії;
До минулих часів лечу воспоминаньем …
Про днів моїх весна, як швидко зникла ти,
З твоїм блаженством і стражданням!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать