Імунна система 2

Назва реферату : Імунна система
Розділ : Біологія

Імунна система

Функція імунної системи полягає у розпізнаванні генетично чужорідних антигенів та специфічному реагуванні на них. Основна її мета нейтралізація та руйнування тих антигенів, які стимулюють імунну відповідь.

Формування імунних реакцій. Є форми специфічних імунних реакцій (відповідей):

1.Вироблення антитіл

2.Імунологічна пам’ять

3.Імунологічна толерантність (вибіркова відсутність відповіді на даний антиген при повторній зустрічі).

4.Виникнення алергії – підвищеної чутливості до специфічного антигену.

Вироблення антитіл – білків, котрі належать до того чи іншого класу імуноглобулінів, синтез яких стимулюється після надходження антигену. Антитіла взаємодіють з даним антигеном. Але імунні реакції нерідко в ході їх реалізації пошкоджують та руйнують власні клітини та неклітинні структури організму. Такий тип імунних реакцій дістав назву алергії.

Алергія є передумовою виникнення патологічного імунологічного процесу. Алергени – речовини, які спричиняють алергічні реакції. Є зовнішні алергени (екзоалергени): харчові продукти, хімічні речовини, лікарські препарати, запахи). Внутрішні алергени (ендоалергени) – це власні тканини організму переважно з видозміненими властивостями, що виникають внаслідок утворення токсичних речовин при патологічних процесах (опіки чи обмороження, дія отруйних речовин, укуси бджіл, іонізуюча радіація).

Прояви алергії: кропивниця, набряки, почервоніння, місцеве чи загальне підвищення t, свербіння , біль, звуження дихальних шляхів (астма), алергічні екземи, кашель.

Алергія визначається спадковою схильністю організму, порушенням обміну речовин, діяльністю з.в.с., розвитком неврозів, недостатністю харчування.

Способи запобігання алергії: загартування, фізична культура, здоровий спосіб життя, відсутність шкідливих екологічних впливів, уникнення контакту з алергенами.

Імунологічна пам’ять – це здатність організму реагувати прискорено та посилено на повторно введений антиген. Зберігають імунологічну пам’ять Т-лімфоцити, тривалість життя яких набагато більша ніж В-лімфоцитів. Наявність імунної пам’яті пояснюється збільшеним вмістом В-лімфоцитів, які несуть відповідні рецептори (Т-пам’яті живуть десятки років).

Можливі причини пригнічення імунної системи.

Імунна система представлена центральними і периферичними органами. До центральної належать: червоний кістковий мозок, тимус. До периферичної: лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики, апендикс.

Причиною пригнічення імунної системи є виникнення імунологічної недостатності – це вроджений або набутий дефект імунної системи, який проявляється неспроможністю організму здійснювати реакції гуморального або клітинного імунітету.

Недостатність може бути первинною чи вторинною.

а) первинна – внаслідок вроджених дефектів імунної системи (генні, хромосомні мутації, внутрішньоутробні інфекції).

б) вторинна – набута недостатність. Причинами можуть бути: випромінювання, хімічні речовини, віруси, старіння, інтоксикація (опіки, злоякісні пухлини, уремія), неповноцінне харчування, часті переохолодження чи перегрівання, надмірне перебування на сонці.

СНІД – вперше синдром був описаний у 1981 році американським дослідником. У 1983 р. вперше виділено збудника.

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Шляхи передачі ВІЛ – від матері до дитини, через кров, при використанні заражених медичних інструментів, статевий.

Вірус СНІДу вражає Т-лімфоцити.

Симпатичний – збуджує роботу серця, прискорює скорочення серця.

Поряд з нервовою системою на роботу серця впливають речовини, що переносяться кров’ю.

Гормони наднирникових залоз: адреналін і норадреналін та іони Са – посилюють і прискорюють скорочення серця (тироксиин).

Ацетилхолін та іони К – зменшують частоту і силу скорочень серця.

Крім того, підвищення рівня СО2 у крові чи зниження концентрації О2 призводить до частішання серцевого ритму.

Дія гуморальних факторів знаходиться в тісному зв’язку з нервовою регуляцією.

Неодмінно на роботу серця впливає кора головного мозку, тобто умовні рефлекси (при хвилюванні).

Велике і мале коло кровообігу.

Вперше кола кровообігу були описані англійським лікарем Гарвей у 1628 р. У людини є 2 кола кровообігу.

Велике коло починається аортою (найбільша артерія) від порожнини лівого шлуночка. Аорта утворює поблизу серця дугу і йде вниз у грудну, а потім у черевну порожнину. Від дуги аорти відходять три великі артерії:

1.Плечоголовий стовбур (права сонна артерія, права підключична артерія).

2.Ліва сонна артерія

3.Ліва підключична артерія.

Ці судини несуть кров до голови, шиї і верхніх кінцівок. У грудній і черевній порожнинах від аорти відходять дрібніші артерії до м’язів і шкіри тулуба, до внутрішніх органів. На рівні 4 поперекового хребця аорта розпадається на дві великі артерії: праву і ліву загальні клубові, що йдуть до нижніх кінцівок. У кожному органі артерії поділяються на артеріоли, які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капілярах артеріальна кров омиває всі тканини. Віддає їм кисень і перетворюється на венозну. Тут же кров віддає поживні речовини і насичується СО2 і продуктами розпаду. З капілярів кров збирається у венули. Потім у 2 великі вени. Вени голови, ши

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать