Композиція і сюжет вірша А.С. Пушкіна «Зимовий вечір»

Композиція «Зимового вечора» втрачає жорстку, непорушно-прямолінійну розчленованість, набуваючи умовний, множинний, органічний характер. Пряме і зворотний рух сенсу по всьому вірша робиться невимушеним і природним, логічний лад скрадається. Поділ згуртовує і оформляє художню єдність, простота вірші виявляється складно організованою. Подібна побудова дозволяє легко встановити механізм межстрофіческіх відносин. Строфи «Зимового вечора» виглядають внутрішньо монолітними, складеними з полустроф, як з блоків. У той же час завдяки змінним, змінному розрізу, який негайно «заживає», строфи незамкнені, вільно виникають одна з іншої, відштовхують і притягують один одного. При цьому нічого переставити не можна: все стоїть на своєму місці. Здається, наприклад, що полустрофа «Заспівай мені пісню, як синиця» (21-24) також здатна бути кінцівкою – закінчує ж вона строфу! Однак це неможливо: укорочена дистанція між повторюваними відрізками порушує домірність, звернення до няні стушевиваются, полустрофа раптом робиться дрібної для кінцівки. Вірш «не закінчується». Зате при справжній кінцівці одна тільки пара рим «подружка – кухоль» утворює композиційний пояс для двох останніх строф, підхоплюючи до того ж звуковим відповідністю мотив лачужкі.

Композиційна множинність «Зимового вечора», в якій поєднуються зазначені варіанти членування (далеко, втім, не вичерпані), організує широкі смислові потенції вірші. Стають зрозумілими витоки інтерпретації НД Різдвяного: це варіанти II і III, де тузі, мороку і завивання бурі немов протистоять людське завзятість, готовність вистояти, струсивши з себе заціпеніння і почуття загубленості. Проте можна зрозуміти і основи інтерпретації С.М. Бонді. Атмосфера граничної безвиході більше залежить від варіанту 1 (основного), але тільки в тому випадку, якщо ускладненою анафорі «Вип’ємо» – «Вип’ємо з горя», що несе яскраву композиційну функцію, свідомо надати безрадісний, безнадійний сенс, якщо не приймати всерйоз, що всі -таки «Серцю буде веселіше». У той же час не можна випустити з уваги, що інтерпретацію С.М. Бонді у вищій мірі підтримує композиційна роль епітетів «ветха» і «бідна»: «ветха лачужка» та двічі «бідна юність». Мотив матеріальної і духовної знедоленості поета наполегливо звучить в «Зимовому вечорі».

Смислові домінанти вірші істотно уточнюються при зверненні до його просторової організації. Мотиви бурі і лачужкі можна розглядати на відверненому рівні, поза їх предметного наповнення. Тоді для аналізу відкриється єдиний і одночасно диференційований образ простору, що лежить в основі композиції і всеобразності «Зимового вечора».

Простір існує в двох іпостасях: холодне, величезна, який виє – воно сприймається на слух, – і крихітне, закрите, ледь відмежоване від того, страшного й насідаючого. Основа змістовності вірші в цьому аспекті – вічна боротьба людини з простором, за простір. Людина мучений спрагою неосвоєного простору (Пушкін чудово показав це в кінцівці «Осені»), але часом він змушений захищатися від простору ворожого або бунтівного. У «Зимовому вечорі» тісне, замкнутий простір рятує ліричних персонажів від широкої, разомкнутого. Схематично образ простору можна представити у вигляді площини або обсягу з невизначено великими контурами (простір – ящик без стінок) і точкою в центрі. У центрі тому, що ця точка – точка зору: простір відчувається зсередини. Подібна схема простору – відношення замкнутості і разомкнутости – вельми часто зустрічається в ліриці Пушкіна, навантажуючи найширшої семантикою. Семантична свобода – загальна властивість структурних чинників, наприклад, відносини ритму і синтаксису у вірші.

Точка зору зсередини природно мотивується в «Зимовому вечорі» протистоянням героя всьому, що загрожує, томить, готове увірватися в кімнату, в свідомість. Буря несе голоси стихій загрозливих, що скаржаться, що лякають, що просять, і всі вони, без винятку, небезпечні, бо виходять з ворожого і невідомого світу. Розімкнене простір активно й агресивно (векторно). Йому треба чинити опір.

Лачужка і ліричний герой поки витримують натиск бурі і туги. Герой не один, і йому можна допомогти. Духовною підтримкою будуть пісні, які він просить заспівати. Разом з їх назвами і характеристикою, як висунуте з ящика, з’являється новий простір. У цих старовинних народних піснях воно добре і веселе. В одному випадку, казково-обширне, далеке («за морем»), в іншому – це дорога, ранок і молодість (за дівчиною «по вулиці бруківкою, по широкій стовпової» йде молодий хлопець). Сприятливий простір – нехай в уяві і ненадовго – підміняє собою темне, страшне і ревуче, протистоїть йому в свідомості героя. Тут, втім, слід зауважити, що в художньому світі будь-який простір – зображуване чи уявне – однаково «реально». Форми пісенного простору врівноважують нічний: море – площинне, вулиця – векторне.

Пісенна простір у поетичному космосі «Зимового вечора» допомагає інтерпретацій, що виключає повну безвихідь змісту. Не випадково А.Л. Слонімський, подібно НД Різдвяному, бачить у вірші «вихід з туги». «Пісні, гуртка, – продовжує дослідник, – створюють відчуття якогось домашнього затишку, на противагу бурхливої за віконцем бурі, підводять до деякого просвітління в кінцівці:« серцю буде веселіше ». У «сумною і темної халупці» точно стає світліше ».

Тим не менш неможливо вирішити до кінця, хто ж більше прав в інтерпретації «Зимового вечора» – прихильники «безпросвітності» або «просвітленості». Художній зміст виявляється недоступним для однозначного визначення. Але аналіз композиції і просторовості вірші виявляє важливі змістотворних вузли, встановлює в кожному структурному порядку зіткнення, боротьбу елементів і мотивів і в результаті відкриває той «афект, що розвивається у двох протилежних напрямках, який у завершальній точці, ніби в короткому замиканні, знаходить своє знищення ». Таким чином, «Зимовий вечір» розкриває навіть більше, ніж витоки сенсу; тут видно параметри художності, той художній механізм, який складається у конфліктності на всіх рівнях структури, в протівочувствіях, в СШИБКА простору і контрпространства. Зрештою, яким би сумним не було зміст «Зимового вечора», сприйняття естетично перетвореної почуття все одно народжує радість, нагадуючи нам про «недосяжних гармоніях».

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать