Бунт головного героя роману Дж. Селінджера “Над прірвою в житі”

“Над прірвою в житі” – центральний добуток прози Селінджера, над яким автор працював ще під час війни. Перед нами Америка початку 50-х років, тобто післявоєнного часу, настроям якого відповідає психологічна атмосфера роману. Селінджер вибирає форму роману-сповіді, саму експресивну з можливих романних форм. Сімнадцятилітній Холден Колфілд, головний герой оповідання, перебуваючи на лікуванні в санаторії для нервових хворих, розповідає про те, що з ним відбулося біля року тому назад, коли йому було шістнадцять років. Автор знайомить читача з героєм у момент гострої моральної кризи, коли зіткнення з навколишніми виявилося для Холдена нестерпним. Зовні цей конфлікт обумовлений декількома обставинами. По-перше, після багатьох нагадувань і попереджень Холдена виключають за неуспішність із Пенси, привілейованої школи, – йому має бути нерадісний шлях додому, у Нью-Йорк. По-друге, Холден оскандалився і як капітан шкільної фехтувальної команди: по неуважності він залишив у метро спортивне спорядження своїх товаришів, і цілій команді ні із чим довелося вертатися в школу, оскільки неї зняли зі змагань. По-третє, Холден сам дає всякі підстави для складних взаємин з товаришами. Він дуже соромливий, уразливий, нелюб’язний, найчастіше буває просто грубий, намагається дотримуватися глузливого, заступницького тону в розмові з товаришами.



Однак Холдена найбільше гнітять не ці особисті обставини, а дух, що панує в американському суспільстві, загального обману й недовіри між людьми. Його обурює “показуха” і відсутність самої елементарної людяності. Навкруги обман і лицемірство, “липа”, як сказав би Холден. Брешуть у привілейованій школі в Пенси, заявляючи, що в ній “з 1888 року виковують сміливих і шляхетних юнаків”, насправді виховуючи самозакоханих егоїстів і циніків, переконаних у своїй перевазі над навколишніми. Бреше вчитель Спенсер, запевняючи Холдена, що життя – рівна для всіх “гра”. “Гарна гра!.. А якщо потрапити на іншу сторону, де одні мазали, – яка вуж отут гра?” – міркує Холден. Для нього спортивні ігри, якими так захоплюються в школах, стають символом поділу суспільства на сильні й слабких “гравців”. Осередком найстрашнішої “липи” юнак уважає кіно, що представляє собою втішливі ілюзії для “мазил”. Холден важко страждає від безвихідності, приреченості всіх його спроб побудувати своє життя на справедливості й щирості людських відносин, від неможливості зробити її осмисленої й змістовної.

Найбільше на світі Холден боїться стати таким, як всі дорослі, пристосуватися до навколишньої неправди, тому він і повстає проти “показухи”.



Випадкові зустрічі з попутницею в поїзді, із черницями, бесіди з Фібі переконують Холдена в хиткості позиції “тотального нігілізму”. Він стає терпимий у людях він починає виявляти й цінувати привітність, привітність і вихованість. Холден учиться розуміти життя, і його бунт здобуває логічне завершення: замість втечі на Захід Холден і Фібі залишаються в Нью-Йорку, тому що тепер Холден упевнений, що бігти завжди легше, ніж залишитися й відстоювати свої гуманістичні ідеали. Він ще не знає, яка особистість вийде з нього, але вже твердо переконаний, що “чоловік один не може” жити.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать