Людина створена не для того, щоб терпіти поразки

Шкільний твір По повісті Э. Хемінгуея “Старий і море”. Хемінгуей є одним з популярних письменників XX століття. Ще при житті він став людиною-легендою. Письменник Хемінгуей був журналістом, військовий кореспондентом на п’ятьох війнах. Цікаво те, що Хемінгуея знали тих, хто ніколи не був знаком з його творчістю, у нашій країні в багатьох будинках можна було побачити фото бородатої людини з високим чолом і ясним поглядом: це був Ернест Хемінгуей у зеніті своєї слави. “Старий і море” – повість, за якої письменник одержав в 1953 році Нобелівську премію. Вона зробила в літературі переворот світового масштабу. Історія, на перший погляд, дуже проста – притча про рибалку Сантьяго. Але під пером Хемінгуея вона перетворилася в теперішній шедевр

якому визначена довге життя. Головний герой повести – старий рибалка Сантьяго – бідний, самотня людина. Він жив у хатині, побудованої з пальмових листів, у ній стояли стіл, стілець і було земляне вогнище. Однак життя старого було не так вуж і вбогий. Йому послані сни, у яких він бачить свою батьківщину, її “золоті берега, високі білі гори”.

Доля Сантьяго тісно пов’язана з морем, що забезпечує йому скромне існування. Але море нічого не віддає даром. Щоб вижити, потрібно важко й багато працювати. Між морем і берегом рік за роком протікає життя старого. Багато випробувань випало на його частку, але серце Сантьяго завжди відкрито мешканцям моря – живі істоти, які, як і він, є часточкою величезного миру. Зрозуміло, що якби не жорстока боротьба за існування, не було б необхідності знищувати рибу, добуваючи її для їжі.



Але старий завжди думав про море, як про живу істоту, здатному як заспокоїтися, так і розхвилюватися. Чергове випробування вже приготувала рибалці рідна морська стихія. Сантьяго доводиться протягом тривалого часу боротися з величезною рибою, що потрапила до нього на гачок. Саме боротьба старого рибалки з величезною рибою і є, на мій погляд, головною ідеєю повести. Саме тоді ми побачили Сантьяго у всій величі його простої душі: “Людина створена не для того, щоб терпіти поразки. Людини можна знищити, але не перемогти його”. У дійсності така мужність не приносить людині щастя: акули з’їли рибу, а самотній подвиг залишив старому Сантьяго тільки почуття утоми, покалічені руки й глибокий сон до наступного дня, коли знову потрібно виходити в море на чергову риболовлю. Сантьяго не можна вважати індивідуалістом, що усамітнився у своїй мудрості й мужності. Під час риболовлі старий часто згадує свого маленького друга – Мандоліно, хлопчика, якого він навчив рибацькій справі, та й взагалі мав з ним багато загального. Старому хотілося, щоб поруч із ним завжди був Мандоліно, і коли утомлений рибалка спав після битви з морем, хлопчик був поруч.



Присутність Мандоліно в житті старого якось скрашувало самітність. Однієї з головних проблем, що вирішує Ернест Хемінгуей, була проблема щастя в контексті пошуку сенсу життя. Сантьяго – песиміст, що не має ілюзій, і якби щастя продавали, може, він би його й купив, але за які гроші, якою сумою воно виміряється, у якій валюті? Можна зрозуміти, що така ж точка зору є присутнім і в Хемінгуея. Дійсно, письменник не зміг вивільнитися з павутини протиріч буття й покінчило життя самогубством. Чи можна вважати це програшем людини-легенди – Ернеста Хемінгуея? На мій погляд, письменник надійшов як індивідуаліст.



Нобелівська премія в області літератури присуджується тому, хто у своїй творчості домігся виняткового розуміння людства й миру. Хто знає, скільки нового ми ще відкриємо для себе, перечитуючи повість Ернеста Хемінгуея “Старий і море”.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать