Фiлософсько-етичний сенс зустрiчi янгола з людьми в оповiданнi Габрiеля Гарсiа Маркеса “Стариган iз крилами”

Хто може однозначно розрiзнити, де закiнчується абсурд реальностi, а де починається фантазiя будь-якого письменника? З одного боку, життя настiльки рiзноманiтне, що в ньому можуть бути надзвичайнi збiги обставин, чи просто ситуацiї, що не вкладаються у звичнi рамки, а з iншого – хiба свiдомi письменники-реалiсти завжди дотримувалися лише фактiв? Художнє слово тим i вiдрiзняється вiд документу, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалiстичнi твори спокiй-но можуть мiстити в собi символiчний змiст, але є ще питання, що саме вважає реальнiстю митець. Для атеїста Бог – вигадка, для вiруючого – частина дiйсностi. Крiм того, не слiд плутати реалiзм зображуваного факту з реалiзмом iдеї: вони часто-густо не спiвпадають. Стовiдсотково символiчнi твори можуть напрочуд влучно вiдобразити реальнi тенденцiї та сутнiсть явищ, або навпаки: зовнi реалiстичнi можуть виявитися вiдвертою брехнею.
“Я реалiст, – казав про себе Габрiель Гарсiа Маркес, – бо вiрю, що в Латинськiй Америцi все можливе, все реальне… i вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися вiдповiдностi мiж лiтературою та дiйснiстю”. Хоча цi слова стосуються роману “Сто рокiв самотностi”, вони є справедливими для усiєї творчостi цього письменника, стиль якого був названий “магiчною лiтературою”.
Реалiзм Маркеса – у внутрiшнiй правдивостi. А от щодо фантастичного компонента… Краще розглянути це на конкретному прикладi.
Кожна вiруюча людина впевнена в iснуваннi янголiв. Принаймнi теоретично. Чому б янголу не завiтати на землю? У Бiблiї ми неодноразово чули про такi випадки. То фантастична ця iсторiя, чи нi? Вже важко стверджувати однозначно. А те, що вiдбувається в оповiданнi “Стариган iз крилами” навколо цiєї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для вiруючих подiї – цiлком реальне.
Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана iз крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жiнка, що перетворилася на паука, хтось не вiрить своїм очам, хоча нiби й не дивується i шукає вiдповiднi пояснення, а в цiлому диво виявляється чимось зайвим у буденному життi.
А тепер згадаємо деякi бiблiйнi сюжети. Далеко не завжди янголи та святi з’являлися перед очi людям у небесному сяйвi. Навпаки, перевiряючи моральний, духовний стан людей, вони приймали часом бiльш нiж скромний вигляд. Але ставлення людей до них вирiшувало подальшу долю цiлих мiст i навiть народiв: хтось отримував нагороду, хтось – покарання. Перед знищенням Содому i Гоморри, наприклад, теж мала мiсце подiбна перевiрка.
Старий i немiчний янгол нiчого не дарує, нiкого не карає i навiть нiчого не пророкує. А може й пророкує, але нiхто не розумiє його мови – хiба не символiчний момент? Навiть священник не бажає визнавати в янголi янгола (хоч i не заперечує вiдверто таку можливiсть). Вiн лише застерiгає не поспiшати з висновками тих, хто й так особливо не поспiшає, бо “якщо крила не можуть служити головною ознакою визначення рiзницi мiж яструбом i аеропланом, то ще менше за ними можна розпiзнати янгола”, або, мовляв, у його виглядi недостатньо гiдностi. При цьому вiн насправдi просто не бажає брати на себе вiдповiдальнiсть за визнання дива дивом, а шле листи у вищу iнстанцiю, де також починають ухилятися вiд остаточної вiдповiдi, пишуть вiдписки з додатковими питаннями – i це триває аж до зникнення самого янгола.
А як ставляться до знахiдки – янгола – звичайнi люди? Пелайо тримає його в курнику; коли (за допомогою яногола) одужує його дитина, вiн готовий вiдпустити “старигана iз крилами”, але цiкавiсть сусiдiв та родичiв виявляється сильнiшою за диво: вiн забуває про кращi намiри i торгує видовищем. Отже, янгол, щось небесне, духовне за визначенням, стає засобом отримання грошей, а коли вистава набридає, i користi з янгола вже нема, останнiй уже просто дратує випадкових господарiв. Навiть вдячностi вони не вiдчувають, хоча значно полiпшили своє матерiальне становище: “На зiбранi грошi вони збудували великий двоповерховий будинок, з балконами i садом, зробили скрiзь високi пороги, щоб взимку до будинку не проникали краби, а вiкна забрали залiзними решiтками, щоб не проникали янголи”. Їм не потрiбне диво. Приземленiсть свiтосприйняття не дозволяє їм навiть зрозумiти незвичайнiсть того, що вiдбувається.
“Янгол був єдиним, хто не брав участi в подiях, яким був причиною” – пише Маркес. Якщо мотивацiї усiх людей, що бачили янгола, зрозумiлi, то саме його бездiяльнiсть може здатися дивною. Але у цьому ховається головний фiлософсько-етичний сенс оповiдання, що стає зрозумiлим, якщо спробувати знайти пояснення цiй бездiяльностi. Люди навколо янгола настiльки поринули у буденнiсть, що навiть не заслуговують на покарання (про нагороду взагалi не йдеться). Не лише посланця вищих сил, а навiть живу iстоту рiвну собi не бачать вони у янголi, але роблять це швидше через душевну обмеженiсть, нiж вiд злої волi, якої теж нема. Вони не розумiють, що роблять – i янгол просто летить вiд них, позбавляє вiд дива своєї присутностi, бо вони не вартi цього дива. А разом з ним iде вiд людей щось чарiвне i важливе, що вони не розпiзнали i не збагнули.
Хiба це не реальнiсть нашої сучасностi? Може, варто замислитись, скiльки важливого для душi ми втрачаємо, навiть не помiчаючи, що диво було поруч i що взагалi було диво.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать