Правовий статус іноземців в Україні їхні право- та дієздатність

Правовий статус іноземців в Україні, їхні право- та дієздатність

Конституція України проголошує принцип національного та здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. вказано, що іноземці та особи без громадянства, які ють в Україні на законних підставах, користуються , самими правами і свободами, а також несуть такі самі л'язки, як і громадяни України — за винятками, встанов­леними Конституцією, законами чи міжнародними договора­ми України. Зазначений принцип щодо здійснення прав, сво­бод і обов'язків іноземцями закріплено і в Законі України "Про правовий статус іноземців" (ст. 2). Іноземці можуть реалізувати ці права і обов'язки так само, як і громадяни України. Наприклад, у Водному кодексі України від 6 червня

1995 р.¹ зазначено, що водокористувачами в Україні можуть бути громадяни України, іноземні фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об'єктами. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада

1996 р. гарантує іноземним громадянам та особам без грома­дянства, які працюють в Україні за дозволом, право на від­пустки нарівні з громадянами України² .

У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" національний правовий режим для іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності означає, що вказані суб'єкти мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської ді­яльності України. Національний режим застосовується до здійснення усіх видів господарської діяльності, пов'язаної з інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяль­ності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів (ст. 7).

А втім, якщо іноземною державою встановлено обмеження і юдо реалізації прав і свобод громадянами України (реторсія), кабінет Міністрів України може прийняти рішення про вста-овлення відповідного порядку реалізації прав і свобод гро-і нами цієї держави на території України. Це рішення надає чинності після його опублікування та може бути скасоване, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийняте (ч. З ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців").

Вказівка на застосування до прав та обов'язків іноземців національного режиму чи можливого застосування реторсії міститься і в статтях 565, 566 Цивільного кодексу України.

На поширення національного режиму щодо користування іноземцями процесуальними правами, наданими законодав­ством України, вказується у ч. 1 ст. 423 та ст. 424 Цивільного процесуального кодексу України. За цими нормами іноземці мають право звертатися до судів України, користуватися ци­вільними процесуальними правами нарівні з громадянами України. Можливість реторсії передбачена ч. З ст. 423 Кодек­су, відповідно до якої законодавством України можуть уста­новлюватися відповідні обмеження щодо цивільних процесу­альних прав громадян тих держав, у яких допускаються спе­ціальні обмеження таких же прав громадян України.

Законодавча практика засвідчує, що національний режим стосовно здійснення окремих прав іноземців може запровад­жуватися навіть після запровадження законодавством цього режиму щодо загального обсягу прав та обов'язків іноземців. Так, Указом Президента України "Про заходи забезпечення приватизації у 1995 році" від 23 червня 1995 p. було встанов­лено запровадити з 1995 p. національний режим щодо участі іноземних інвесторів у приватизації майна зазначених у ньому об'єктів (п. 10). Вказане положення поширювало свою дію на іноземців — іноземних інвесторів. Право іноземних громадян, осіб без громадянства бути покупцями об'єктів приватизації передбачено Законом України "Про приватизацію майна дер­жавних підприємств" (у редакції від 19 лютого 1997 p.).

Поширення на права іноземців в Україні національного ре­жиму означає також, що вони не можуть вимагати надання прав, не передбачених законодавством України або міжнарод­ними договорами. Таке право може бути невідомим в Україні або не поширюватися на іноземців. Наприклад, не відомим законодавству України є інститут набувальної давності, роз­дільного проживання подружжя, вимога відшкодувати мо­ральну шкоду, заподіяну відмовою в одруженні. Не поширю­ється на іноземців право громадян України набувати у влас­ність земельну ділянку.

У деяких випадках законодавство України та міжнародні договори кореспондують один одному. Наприклад, іноземці можуть займатися в Україні певною діяльністю, використо­вуючи свою кваліфікацію. Але тільки міжнародними догово­рами встановлюється еквівалентність атестатів, дипломів, нав­чальних курсів, кваліфікації, вчених ступенів і звань (ст. 64 Закону України "Про освіту" від 23 березня 1996 p.).

Закріплений у законодавстві національний режим стосовно цивільної правоздатності іноземців має безумовний характер. Це означає, що згаданий вид режиму надається іноземцям у кожному конкретному випадку без вимоги взаємності, неза­лежно від того, чи надаються такі ж права громадянам України на батьківщині іноземців.

Законодавство України може встановлювати винятки щодо правоздатності іноземців (ч. 1 ст. 565 та ст. 566 Цивільного кодексу України). Винятки стосуються, зокрема, обмежень призначення на посади або певної діяльності, що пов'язано з належністю до громадянства України (ч. 4 ст. 8 Закону Украї