Право власності на житло за новим ЦК

Реферат

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО

План

1. Визначення поняття «житло».

2. Житловий будинок як об'єкт права власності.

3. Садиба як об'єкт права власності

4. Квартира як об'єкт права власності

5. Права власника житлового будинку, квартири

6. Література

Визначення поняття «житло»

Визначення поняття «житло» міститься у ст. 379 ЦК. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного про­живання в них.

Найважливішоюознакою житла є придатність його для постійного проживання фізичних осіб у ньому. Придатне для проживання житло утворює житловий фонд України (ст. 4 ЖК УРСР). Не вважаються житлом окремі виробничі приміщення, вагончики, підвали, сараї, гаражі, пересувні контейнери тощо.

Житло є місцем постійного проживання особи. Під місцем проживання розуміється житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гурто­житок, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК). Отже, поняття «місце проживання» є більш широким порівняно з поняттям «житло», оскільки житлом є лише місце постійного проживання фізичної особи. Тому гуртожиток, готель тощо визнаються житлом, якщо фізична особа постійно в них проживає.

Придатність житла для проживання передбачає відповідність його будівельним, архітектурним, санітарним тощо нормам.

Відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міні­стрів УРСР від 26 квітня 1984 р. № 189 (далі — Положення), обстеження стану жилих бу­динків державного і громадського житлового фонду провадиться не менше одного разу нап'ять років. На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуата-ційн: організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації.

Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усуну­ти шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому відповідної місцевої ради пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано вико­навчим комітетом місцевої ради невідповідним санітарним і технічним вимогам та непри­датним для проживання, цей виконком вносить до виконавчого комітету обласної, міської ради пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку. Виконавчий комітет обласної, міської ради розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жило­го приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку (п.п. 3-5 зазначеного По­ложення). Різновидами житла відповідно до ЦК є: житловий будинок, садиба, квартира.

Житловий будинок як об'єкт права власності

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Житловий будинок — це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням ви­мог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК). Житловим будинком капітального типу є будівля зі строком служби від 30 до 150 років (згідно з Єдиним класифікатором житлових будинків). Житловий будинок має містити обладнані квартири (квартиру) та допоміжні приміщення. Допоміжні приміщення — це приміщення житлового будинку, призначені для забезпечен­ня експлуатації будинку чи житлового будинку побутового і культурного обслуговування населення за місцем проживання (Додаток 1 до наказу Держжитлокомунгоспу України від 31 грудня 1991 р. № 135 « Про затвердження Положення про систему технічного обслуго­вування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України»).

Будинок може знаходитися у власності різних суб'єктів цивільних відносин. ЦК окремо згадує у якості власника будинку житлово-будівельний (житловий) кооператив, вказуючи, що будинок, споруджений або придбаний таким кооперативом, є його власністю. При цьому член житлово-будівельн^го (житлового) кооперативу має право володіння і користуван­ня, а за згодою кооператив} — і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її (ст. 384 ЦК).

Садиба як об'єкт права власності

Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, бага­торічними насадженнями.

У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Садиба — це земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, гос