Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України

Національна академія управління

Реферат

на тему:

Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України

Виконали: студентки

3 курсу 3 групи

Нипка Ірина

Шульга Юлія

Київ 2010

Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України

Специфіка нового для вітчизняного цивільного права інституту довірчої власності , сутність якого полягає в здійсненні визначеного метою речового права в чужому інтересі, знайшла відповідне втілення в підставах виникнення і здійснення пов’язаних з ним довірчих (фідуціарних) правовідносин власності.

Особливість цивільно-правового регулювання довірчої власності в Україні полягає у встановленні обмеженого і виключного переліку підстав виникнення цього речового титулу.

Частиною 2 ст. 1029 ЦК передбачено, що «договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя».

ЦК України, таким чином, допускає лише дві підстави виникнення права довірчої власності: 1) пряму вказівку закону; та/або 2) договір управління майном. Довірча власність не може виникати з будь-яких інших підстав, у тому числі на підставі односторонніх правочинів, рішення суду, неправомірних дій (деліктів тощо), будь-яких інших договорів, крім договорів управління майном.

Довірча власність може виникати з огляду на пряму вказівку закону, зокрема, при здійсненні окремих угод з (номінального) придбання об’єктів приватизації, до яких необхідно віднести: купівлю-продаж об’єктів приватизації під інвестиційні зобов’язання; тимчасове залишення і закріплення у власності держави на певний строк пакету акцій товариств, створених у процесі приватизації; безоплатну передачу акцій у власність емітенту з їх наступною персоніфікацією серед працівників; номінальну довірчу власність іншими корпоративними правами (частками, паями); управління майном, яке не ввійшло до статутного фонду товариства, створеного на базі державного підприємства.

Підставою припинення довірчої власності може бути досягнення мети, для якої передавалося майно у довірчу власність. Довірча власність може припинитися за ініціативою установника (фідуціанта) на підставі рішення суду у випадку неналежного виконання довірчим власником умов договору.

Суб’єктний склад відносин довірчої власності може передбачати наявність двох або трьох учасників наведених відносин. Обов’язковими учасниками відносин довірчої власності виступають установник (фідуціант) і довірчий власник (фідуціарій). У випадках, прямо визначених договором або законом, поряд із зазначеними учасниками цих відносин з’являється фігура вигодонабувача (бенефіциарія).

Установником довірчої власності може бути власник майна або особа, яка набуде право власності в майбутньому, з наступною передачею його у довірчу власність.

Довірчим власником визнається фізична або юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, якій передається майно у довірчу власність.

Вигодонабувачем є фізична або юридична особа, на користь якої передається вигоди від довірчої власності.

Зміст права довірчої власності полягає у передачі установником титулу або майна і титулу власності довірчому власнику для досягнення визначених цілей, обтяженого довірчим (фідуціарним) зобов’язанням передати надалі титул і майно визначеним вигодонабувачам після настання певних юридичних фактів на умовах договору. У випадку досягнення мети управління право довірчої власності припиняється фактичною передачею (datio) довірчим власником цього майна вигодонабувачу. Відмова чи ухилення довірчого власника від вчинення datio може бути подолано зобов’язально-правовим позовом установника або вигодонабувача про виконання зобов’язання в натурі або про відшкодування збитків. Ризик невчинення datio і є проявом особливої довіри установника до довірчого власника.

Характеристика різновидів права довірчої власності передбачає виявлення її видів залежно від критеріїв поділу. Класифікація права довірчої власності може проводитися за різними критеріями.

Залежно від направленості мети можна виділити два види довірчої власності: з метою забезпечення (забезпечувальна довірча власність); з іншою соціально корисною метою (благодійна, комерційна тощо).

Залежно від обсягу обмежень право довірчої власності поділяють на номінальну і дискреційну довірчу власність. Номінальна довірча власність передбачає встановлення обмежень її здійснення у вигляді визначення переліку дій щодо розпорядження майном, що перебуває в довірчій власності, і які можуть вчинятися довірчим власником виключно за ініціативою установника (за його погодженням чи згодою).

Дискреційна довірча власність передбачає обмеження довірчого власника лише повноваженнями контролю за дотриманням цільового характеру права власності.

Право власності з метою забезпечення (фідуціарний заклад) є неакцессорним і непосессорним речовим способом забезпечення виконання зобов’язань, зміст якого полягає у передачі кредитору (довірчому власнику) права власності на майно, що перебуває в експлуатації боржника (довірчого відчужувача, установника), у забезпечення виконання зобов’язань останнього на умовах, передбаченим договором та/або законом.

У довірчого власника виникає право власності на передане в забезпеч

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать