Виникнення міжнародного права 2

Виникнення міжнародного права

Період становлення державності України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави в науковій площині дав змогу відійти і від деяких, що мали місце раніше, стереотипів класової основи розвитку суспіль­ства і цивілізації в цілому.

Серед прикладів нового мислення щодо розвитку держа­ви заслуговує особливої уваги те, що права людини розгля­даються у контексті міжнародно-правового механізму і засо­бів, призначених для забезпечення захисту основних прав громадянина.

Такі ідеї гармонують з поглядами відомого юриста-міжна­родника XIX ст. Ф. Мартенса, який вважав, що засадами іс­торії міжнародного права є "закон прогресивного розвитку міжнародних відносин... Найближчим і безпосереднім вия­вом цього закону є один принцип, який проходить через усе історичне життя народів, а саме — принцип поважання люд­ської особистості".

Далі Ф. Мартене розвинув думку про те, що якщо люд­ська особистість як така визнається джерелом громадян­ських і політичних прав людини, то й міжнародне життя до­сягне високого ступеня розвитку порядку і права. І навпаки, ми не знайдемо у взаємовідносинах держав ні юридичного порядку, ні поваги до законності, якщо панівне в державах життя буде запереченням притаманних людині невід'ємних прав.

Дійсно, розглядаючи не лише закономірності побудови громадянського суспільства, а й міжнародного співтовариства через призму верховенства особистості і її прав пізнати внутрішнє життя країна і зрозуміти засади і правила якими вона керується у відносинах з іншими народами.

Справедливість такого міркування підтверджується відо­мими періодами еволюції людської цивілізації і пов'язаного з нею міжнародного спілкування. Як на Давньому Сході, так і в Стародавній Греції та Стародавньому Римі необмежене па­нував культ сили в поєднанні з проповідуваною виключною правосуб'єктністю, а не поваги до особи. Тому держави ста­родавнього світу перебували між собою більше у стані війни ніж у мирі. Тільки в період середньовіччя започатковується у міжнародних відносинах принцип особистості, проголо­шуючи її джерелом індивідуальної і політичної свободи. У цю епоху з'являються перші зародки міжнародного права у вигляді проголошення міжнародного права Г. Гроцієм са­мостійною галуззю права.

Історію міжнародного права для її більш осмисленого пізнання звичайно поділяють на періоди. Є низка періодизацій історії міжнародного права. Видається доцільним зверну­тися для цього до еволюційного розвитку особистості, націй і народів, пов'язуючи цей процес з видатними фактами і пра­вовими документами, що відділяють одну епоху від іншої.

Таким чином, історію міжнародного права можна умовно поділити на чотири періоди:

перший охоплює стародавні часи;

другий період — від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.;

третій — від Вестфальського миру до Гаазьких конфе­ренцій миру 1899 р. і 1907 р.;

четвертий — від Гаазьких конференцій миру до засну­вання 00Н і формування сучасного міжнародного права.

Розглянемо виникнення міжнародного права у старо­давньому світі. Вважається, що міжнародне право виникло відтоді, коли почалися міжнародні відносини. Поділяючи та­ку думку, важливо також враховувати "психологічну рису первісного життя усіх народів". Ця риса полягала у праг­ненні будь-якого народу того історичного періоду не до між­народних відносин, а до облаштування внутрішнього життя своєї держави, яка б вирізнялася самобутністю і виключала будь-яке втручання ззовні. Згадаймо, наприклад, споруджен­ня у Стародавньому Китаї Великої китайської стіни, яка від­діляла його від зовнішнього світу.

Така ж психологічна риса була властива стародавнім гре­кам і римлянам. Так, Арістотель, Демосфен та інші грецькі мислителі у своїх творах проповідували ідею самобутності й обраності грецького народу, який користується виключною правосуб'єктністю. Ці самі якості спонукали і до протилеж­ного — дипломатичного і військового, торговельного й ре­лігійного спілкування із сусідніми та іншими народами. Проте у цьому спілкуванні не було усвідомлення потреби як правильних взаємних відносин, так і права, яке їх забез­печувало.

Отже, міжнародне право виникло, почало складатися і розвиватися водночас із зародженням міжнародних відносин у стародавньому світі. При цьому під стародавнім світом ма­ються на увазі ті регіони земної кулі, де зароджувалися ци­вілізація і відносини між народами. Це долини Тігру і Євфра­ту, Нілу, райони Китаю та Індії, Егейського і Середземного морів.

Регулятори взаємовідносин народів стародавнього світу мали досить часто релігійний і звичаєво-правовий характер. Безсумнівно, вони мали вплив на зміст перших власне юри­дичних міждержавних актів. Серед них найдавнішим є дого­вір між правителями месопотамських міст Лагаш та Умма, (укладений близько 3100 р. до н. е. Він підтверджував існуючий між ними державний кордон і непорушність його знаків. Сторони брали на себе зобов'язання щодо розв'язання спорів мирними засобами, на основі арбітражу. Виконання договору гарантувалося клятвами і звертанням до богів. Договір було укладено шумерською мовою, а його текст висічено на кам'яній стіні.

3 середини 2-го тис. до н. е. кількість договорів, що дійшли до нас, зростає. Розширювалася регульована ними сфера міжнародних відносин, до якої можна віднести договори про (тимчасові союзи, кордони, шлюби тощо. Найтиповішим, з точ