Забезпечення боротьби із недобросовісною конкуренцією в Україні (правовий аспект)

Забезпечення боротьби із недобросовісною конкуренцією в Україні (правовий аспект)

Вступ

Поняття "недобросовісна конкуренція" не нове для вітчизняної практики правозастосування. Сьогодні складно когось здивувати рішенням Антимонопольного комітету України (далі – АМК), якими припиняється неправомірне використання назв та упаковок знаних торговельних брендів із боку маловідомих фірм для продажу власної продукції.

Сьогодні конкурентна боротьба переноситься у сферу досягнень інтелектуальної власності. Проблемними питанням багатьох країн світу і в тому числі і України лишається боротьба з виробництвом та розповсюдженням контрафактної продукції.

Починаючи з 1992 року, - з прийняттям Верховною Радою України Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" - в державі започатковано розвиток системи захисту від недобросовісної конкуренції. На сьогодні ця система є достатньо розвинутою, включає в себе відповідну нормативно-правову базу – конкуренційне законодавство контролює діяльність у цій сфері державного органу із спеціальним статусом АМК, а також діяльність державних органів, суб’єктів господарювання, їх об’єднань, споживачів та громадкості, що регулюється конкуренційним законодавством. Система захисту від недобросовісної конкуренції в Україні ґрунтується на статті 42 Конституції України (далі – КУ) [1], яка гарантує державний захист конкуренції. Ця система відповідає провідним європейським стандартам, а конкуренційне законодавство є одним з найбільш адаптованих до законодавства Європейського Союзу, про що неодноразово зазначали європейські експерти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [4] сфера застосування положень конкуренційного законодавства розповсюджується на всі відносини між органами державної влади, суб’єктами господарювання, споживачами, іншими юридичними та фізичними особами з приводу захисту від недобросовісної конкуренції, у тому числі у випадку вчинення недобросовісних конкурентних дій за межами, якщо такі дії негативно впливають на конкуренцію на її території. Враховуючи це, норми конкуренційного законодавства застосовуються у низці специфічних сфер господарських, адміністративних та цивільно-правових відносин (наприклад, у сферах надання адміністративних послуг держави, відносин власності тощо). Захист інтелектуальної власності в системі захисту від недобросовісної конкуренції України здійснюється на підставі положень статті 42 КУ [1], Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [4], у контексті виконання головної мети Закону – недопущення та припинення дій у конкуренції, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (стаття 1 зазначеного Закону). У ряді випадків об’єктами вказаних неправомірних дій конкурентів стають фірмові найменування, знаки для товарів і послуг (торгові марки), інші позначення, які є об’єктами промислової власності суб’єктів господарювання. Торгова марка (знак для товарів і послуг) – позначення, що відрізняє товари і послуги різних власників. Законом можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконанні у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Недобросовісна конкуренція карається, інтелектуальна власність, як і приватне майно, захищається від будь-яких зазіхань[9]. Прикладом може бути Франція, яка захищає на всіх рівнях власну торговельну марку "Шампанське" й "Коньяк". Аргументація: ця продукція може виготовлятися лише у відповідних провінціях цієї держави, звідки і пішла географічна назва напоїв. У нас можна зустріти кілька видів "Миргородської", "Лужанської", "Трускавецької" та іншої продукції. Поряд із оригіналом, на ринку маса підробок. Спиртні ділки користуються відомими брендами і недосконалістю законодавства щодо захисту інтелектуальної власності та використання географічних позначень у назві торгової марки[10].

Слід зазначити, що загальні заборони щодо недобросовісної конкуренції в усіх її проявах, визначених Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції"[4], містяться у КУ(стаття 42) [1], Цивільному кодексі України (стаття 13) [2], Господарському кодексі України (зокрема, стаття 5) [3]. Це дає можливість суб’єктам, чиє право порушене внаслідок дій у вигляді недобросовісної конкуренції, звертатися за захистом цього права не лише до органів АМК, а й безпосередньо до суду. У такому випадку суд має право залучити АМК (його територіальне відділення) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог або запитати його думки сприводу спору. Також захист від недобросовісної конкуренції, зокрема яка стосується об’єктів інтелектуальної власності, може здійснюватися на підставі положень стаття 10bis Паризької конвенції з охорони промислової власності (1883 рік), до якої Україна приєдналася у грудні 1991 року, у випадку, якщо ознаки певних дій у вигляді недобросовісної конкуренції не визначено національним законодавством[7].

Основна частина

Розгляд спорів у справах про недобросовісну конкуренцію АМК України і судовою практикою є теж важливою ланкою у боротьбі із недобросовісною конкуренцією.

Практика свідчить, що переважна частина випадків недобросовісної конкуренції розслідується саме органами АМК на підставі відповідних заяв суб’єктів господарювання. Так, про