Загальні поняття про банківське право

Предмет і метод банківського права

У процесі розбудови демократичної правової держави та станов­лення ринкової економіки важливого значення набуває вдоскона­лення банківської системи в державі та чітке правове регулювання всієї банківської діяльності. Останнім часом банківська система України зазнала докорінних змін, створено дворівневу банківську систему, дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розши­рюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнтурою.

У зв'язку з цим зростає роль правового забезпечення банківсь­кої діяльності, чим і зумовлено створення нової дисципліни "Банківське право". Донедавна питання функціонування банків та їх взаємовідносин з клієнтурою вивчалися в рамках двох навчаль­них дисциплін: "Цивільне право" і "Фінансове право". У сучасних умовах постає потреба детальнішого вивчення проблем правового регулювання банківської діяльності й тієї ролі, яку відіграють банки в теперішньому економічному житті України. Тим часом проблеми правового регулювання банківської діяльності належать до най­складніших і найменш розроблених проблем національного права.

Передусім слід визначити сутність банківського права і ті суспі­льні відносини, що ним регулюються.

Банківське право — це сукупність правових норм, що регу­люють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними і фізичними осо­бами), які обслуговуються банками, а також порядок здійс­нення ними банківських операцій. В Україні банківське право не є самостійною галуззю права, тому що не має характерного ли­ше йому предмета і методу регулювання суспільних відносин.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що вини­кають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, що ре­гулюють принципи організації та діяльності банків і порядок здійс­нення ними банківських послуг. Своєрідним є метод правового ре­гулювання банківської діяльності, який є неоднорідним. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву, — у банківських відносинах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваження ми (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). З іншого боку, відносини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий методи регулювання суспільних відносин.

Правові норми, що регулюють відносини, містяться насамперед як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів, постанови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків та ін.

До системи банківського права включаються не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а також норми, що регулюють відносини, пов'язані з організацією розрахунків, операціями з цінник паперами, регулюванням кредитування та правил у галузі валюта операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходять з принципу, що всі підприємства, установи й організації різні форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкові розрахунків. У законодавстві чітко встановлюється порядок відкриття рахунків у кредитних установах, правові форми розрахунків і порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права встановлюють правові основи банківського кредитування, визначають правове становище кредитні установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення, строковості та платності, а також основи валютні відносин України з іноземними державами та правила валютні операцій на території України.

Отже, сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, становлять визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім тог норми банківського права включають також норми інших галузі національного права. Наприклад, норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що виникають під час здійснення банками та іншими фінансовими інститутами банківських операцій або застосування застави у кредитних правовідносинах. Норі адміністративного права регулюють управління кредитною систе­мою і визначають основи побудови банківської системи в країні. Отже, банківське законодавство можна розглядати як комплексну галузь.

Проте ані предметна єдність цих норм, ані їх комплексність не означає, що банківське право є самостійною галуззю єдиної право­вої системи, хоча в перспективі й можливе створення спеціальної галузі банківського права. Банківське право можна визначити як підгалузь фінансового права України. І ця підгалузь не існує відо­кремлено від інших галузей права. Банківське право тісно пов'язане з фінансовим правом, яке спрямоване на мобілізацію, розподіл і використання централізованих фондів коштів для забез­печення виконання завдань держави. Причому мобілізація і розпо­діл грошових ресурсів може здійснюватися в процесі проведення банківських операцій, пі