Договір купівлі-продажу за законодавством Федеративної республіки Німеччина

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

юридичний факультет

Курсова робота на тему:

ДОГОВІР КУПІВЛІ–ПРОДАЖУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРН

Ужгород 2006

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРН

РОЗДІЛ ІІ. НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ВИМОГ

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВІР КУПІВЛІ–ПРОДАЖУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРН

НЦУ в § 433-853 встановлює25 видів зобов'язань. Більшість зобов'язань засновано на договорі, менша частина – на законі. З договірних зобов'язань особливо важливу роль відіграють: договір купівлі-продажу (§ 433-515), договір про надання послуг (§ 611-630), договір підряду (§ 631-651). Розглянемо договір купівлі-продажу за законодавством ФРН.

Договір купівлі-продажу є важливим різновидом договорів: продавець зобов'язується передати покупцю куплену річ і надати йому право власності на неї (при покупці речі) або передати придбане право (при купівлі права; абз. 1 § 433 НЦУ). Покупець, у свою чергу, зобов'язується сплатити продавцю обумовлену купівельну ціну і прийняти куплену річ (абз. 2 § 433 НЦУ).

Договір купівлі-продажу, як правило, включає в себе згоду про предмет купівлі-продажу і про купівельну ціну; всі інші умови договору: місце, терміни, порядок постачання й оплати товару – визначаються диспозитивними нормами закону. Лише у вигляді винятків зустрічаються імперативні норми, що встановлюють розміри купівельної ціни.

Купівельна ціна виражається в грошовій формі, що складає відмінну рису договору купівлі-продажу. Якщо в якості зустрічного виконання зобов'язання передається річ, має місце не купівля-продаж, а договір міни (§ 515 НЦУ). Відсутність зустрічного виконання передбачає дарування (§516-534 НЦУ). Якщо річ передається набувачу в тимчасове користування без права власності, а лише з правом володіння – мова йде про оренду або найм (§ 535-597 НЦУ), а у випадку надання речі в безоплатне користування – про позичку (§ 598-606 НЦУ).

Договір купівлі-продажу, як правило, визнається дійсним незалежно від форми. Проте як виняток він підлягає нотаріальному посвідченню, якщо мова йде про визначені об'єкти купівлі-продажу: земельні ділянки (§ 313 НЦУ), житло (абз. 3 § 4 Закону про право власності на житло), право забудови на чужій землі (§11 Положення про спадкове право забудови) або про окремі частини житлових будинків – лоджії і балкони – у нових федеральних землях (§ 5 ст. 231 Вступного закону до Цивільного уложення).

В якості зобов'язального договір купівлі-продажу містить тільки зобов'язання, у той час як, виконання потребує особливого роду угоди – розпорядження: порядок передачі права власності на рухоме майно закріплюється положеннями § 929-936 НЦУ (угода і передача), на земельні ділянки – § 873, 925 НЦУ (угода і реєстрація). Права передаються за спеціально передбаченими правилами, зокрема, вимоги – через уступку за договором відповідно до § 398-413 НЦУ. Відповідно до принципу абстракції угоди про виконання можуть мати юридичну чинність навіть у випадку відсутності дійсного зобов'язання.[1]

Договір купівлі-продажу як двосторонній договір підпадає під дію положень § 320-327 НЦУ. Розглянемо найбільш важливі з них.

Умова про зберігання права власності. Як правило, оплата купівельної ціни здійснюється одночасно з постачанням предмета купівлі-продажу. При продажі рухомого майна є умова про зберігання права власності: право власності передається під відкладальною умовою повної сплати купівельної ціни (§ 455 НЦУ). Якщо покупець, у свою чергу, є дрібним торговцем і збирається перепродати товар, у такому випадку узгоджується довгострокова умова про зберігання права власності. Це дозволяє покупцю – торговцю в процесі комерційної діяльності розпоряджатися не його власним товаром ще до виплати купівельної ціни (абз. 1 § 185 НЦУ).

Відповідно до § 455 НЦУ продавець відмовляється від договору, якщо він обумовив зберігання за собою права власності на товар, а покупець прострочив платіж; аналогічно вирішується питання, якщо боржником не дотримуються встановлені для виконання строки – так звана “відносно фіксована угода” (§ 361 НЦУ, 376 НТУ), у той час як за згодою сторін термінам придається першорядне значення і на них заснований зміст договору.

Ризик невиконання фінансових зобов'язань. Якщо продавець не по своїй вині не може здійснити поставку, він звільняється від виконання зобов'язання відповідно до § 275 НЦУ; але і покупець у цьому випадку також звільняється від обов'язку оплатити товар (§ 323 НЦУ, якщо не буде застосований абз. 2 § 324 НЦУ: неможливість виконання зобов'язання наступає в момент, коли покупець прострочив прийняття виконання). Відомі деякі винятки з правил про звільнення покупця від оплати: у випадку їх застосування покупцю слід виплатити купівельну ціну, незважаючи на те, що продавець не зобов'язаний до постачань (ризик невиконання зустрічних зобов'язань або ризик несплати). Два найбільш важливих винятки закріплені в § 446 – 447 НЦУ: передача проданої речі покупцю і передача проданої речі перевізнику при купівлі-продажу з умовою її пересилки.[2]

РОЗДІЛ ІІ. НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Неможливість виконання зобов'язання наступає лише в тому випадку, якщо продавець не в змозі поставити товари з зазначеними родовими ознаками: наприклад, усі товари обіцяного виду конфісковані.

Якщо б