Організація захисту державної таємниці в Росії

Національна академія Служби безпеки України

Інститут захисту інформації з обмеженим доступом

Реферат на тему: «Організація захисту державної таємниці в Росії»

Виконав студент

групи І-053

Дьомін В.В.

Перевірив Гуз А.М.

Київ-2006

Зміст

І. Вступ………………………………………………………………….1

ІІ. Історія становлення організації захисту державної таємниці……2

І. Вступ

Державні секрети і полювання за ними виникли на зорі людського суспільства, коли з'явилися перші держави. Завдання забезпечення безпеки держави зумовлюють необхідність захисту його інформаційних ресурсів від витоку важливої політичної, економічної, науково-технічної і військової інформації. Цим визначається існування інституту державної таємниці ( ДТ ), що створює можливість для держави проводити незалежну інформаційну політику, захищати свої національні інтереси.

Розголошення або передача відомостей, що містять ДТ, шпигунство на користь іноземних держав, втрата секретних документів, публікації в засобах масової інформації документів тих, що становлять ГТ, є серйозною загрозою державній безпеці (ДБ). Тому одним з найважливіших завдань забезпечення ДБ є попередження і виявлення вищезгаданих дій, а також ліквідація їх наслідків, шляхом створення спеціальних органів охорони ДТ, ухвалення законодавчих актів тих, що регламентують їх діяльність, а також ухвалення законів покликаних забезпечувати покарання осіб, що скоїли злочини направлені на підрив ДБ.

ІІ. Історія становлення організації захисту державної таємниці.

Організація нормативно правового і кримінального регулювання захисту державної таємниці Росії .

Почин в справі захисту ДТ і кримінально-каральні заходи за злочини пов'язані з розголошуванням, передачею або втратою важливих державних документів і секретів, заняття (шпигунство) шпигунством, дії що завдають шкоди державі, належить Німеччині, прикладу якої послідували Австро-Угорщина, Франція, Італія і Росія. Німецьке Укладення 1871 року передбачало, під загрозою каторжної в'язниці (каторги), повідомлення іноземному уряду або розголошування планів зміцнень або документів, актів і відомостей, збереження яких було необхідно дотримувати в таємниці від ворожих держав. Арештом або грошовим штрафом карався той, хто, без особливого дозволу знімав плани або малюнки фортець або окремих кріпосних споруд. До злочинних дій відносилися також: збір відомостей про розпорядження або предмети, що стосуються військової сили або оборони країни, з наміром повідомити їх іноземному уряду;розголошування у пресі відомостей про положення, рух, сили і операції армії і т.п., якщо була видана заборона про розголошування такого роду або якщо винний міг передбачати, що це може заподіяти шкоду інтересам держави.

Зведення законів Російської імперії (вид.1832 і 1842 р.) забороняло посадовцям розголошувати державні таємниці, під загрозою страти або каторги.

Укладення про покарання 1885 роки передбачало:

а) відкриття російським підданим будь-якої ДТ іноземним підданим, навіть не ворожих до Росії держав, а також повідомлення їм планів російських фортець і інших укріплених споруд, гаваней, портів, арсеналів або публікація цих планів без дозволу уряду каралася по ст. 256 - поселення у віддалених місцях Сибіру;

б) відкриття посадовою особою ДТ іноземним урядам, з наміром або без наміру - по необережності каралося по ст. 425 - звільнення із служби та відправлення до в’язниці.

Укладення передбачає покарання за шпигунство і необережне відкриття посадовцем таємниці, що стосується безпеки Росії. Шпигунство ділилося на шпигунство і приготування до шпигунства. Винним в шпигунстві (ст. 256) міг бути визнаний як російський підданий, що служить або не служить, так і іноземний підданий. Об'єктом посягання були плани, малюнки, документи і всі відомості що стосуються безпеки Росії, передані, розголошені або опубліковані умисно або з необережності. Якщо винний порушував свої службові обов'язки або оголошену йому заборону (підписку), то він карався - каторга до 8 років.

Приготування до шпигунства визначені як:

1) самовільна зйомка, складання малюнка, опис російського зміцнення або місцевості, що оточує його і т.д.;

2) добування планів, малюнків, документів або їх копій, які містять ДТ, з метою повідомлення їх не ворожій державі;

3) зняття копій з планів, малюнків або документів і збирання відомостей, з метою передачі їх не ворожій державі;

4) проникнення в російські зміцнення або військові порти і т.д.

За ці злочини закон передбачає наступні покарання: за перше і друге - в’язниця; за третє із згаданих злочинів, а також якщо вони здійснені з метою передачі не ворожій іноземній державі - виправне покаранням (ст. 31 або 33 Укладення ); за четверте покарання - ст. 33 Укладення.

У разі, коли посадовець допустив, унаслідок недбалості, зникнення важливих (таємних) документів законом було передбачено (ст. 425 Укладення ) - в’язниця. 20 квітня 1892 року почав діяти закон, який надавав повноваження міністру юстиції, за угодою з військовим міністром або морським міністерством ( за злочини вказані в ст. 256 Укладення ) судити військовим судом.

До соціалістичної революції серйозних змін в справі організації захисту ДТ не відбувалося, та і не до цього було. Дуже багато було проблем політичних - внутрідержавних.

Молодій Радянській республіц

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать