Правовідносини

Реферат

Теорія держави і права

На тему:

Правовідносини.

ЗМІСТ

1. Правовідносини.

2. Система права і законодавства.

3. Тлумачення норм права

Література

1. Правовідносини

Правовідносини – це виникаючий на основі норм права суспільний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, забезпечені державою.

До ознак правовідносин можна віднести наступні:

Правовідносини – це відносини суспільні.

Правовідносини існують у нерозривному зв'язку з юридичними нормами, що виступають нормативною базою їх виникнення, зміни і припинення.

Учасники правовідносин зв'язані взаємними юридичними правами й обов'язками, що виникають у суб'єктів права при настанні певних юридичних фактів.

Для правовідносин властива визначеність, індивідуалізованість.

Правовідносини носять вольовий характер.

Правовідносини охороняються державою.

Правовідносини класифікуються по-різному:

I. За галузями права.

Конституційні.

Цивільно-правові.

Адміністративні.

Кримінальні.

Трудові.

Сімейні.

Правовідносини інших галузей права.

II. За змістом.

1. Регулятивні – правовідносини, що регулюються регулятивними нормами (трудові права й обов'язки за договором).

2. Охоронні – правовідносини, що регулюються охоронними нормами права (кримінальна відповідальність за злочин).

III. За ступенем індивідуалізації.

1. Відносні – поіменно визначені всі учасники правовідносин (правовідносини купівлі-продажу).

2. Абсолютні – визначена лише одна сторона (правовідносини власності).

IV. За характером обов'язку.

1. Пасивного типу – виникають на основі забороняючих норм, що виражають статичну, закріпляючу функцію права (правовідносини власності).

2. Активного типу – виникають на основі зобов'язальних та управомочуючих норм і виражають динамічну функцію права (податкові правовідносини – обов'язок сплатити конкретну суму податку).

Поняття, характеристика і види суб'єктів права. Суб'єктами правовідносин або суб'єктами права є індивіди або організації, що, на підставі юридичних норм, можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав і обов'язків.

Основною характеристикою суб’єктів права є їх правосуб'єктність, тобто передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Вона складається з двох елементів:

Правоздатність – здатність мати права й обов'язки (з'являється в момент народження і припиняється в момент смерті).

Дієздатність – здатність своїми діями здійснювати права й обов'язки. Виділяється два види дієздатності:

а) Угодоздатність – здатність укладати цивільно-правові угоди.

б) Деліктоздатність – здатність відповідати за свої вчинки.

Залежно від віку розрізняють наступні види дієздатності:

Недієздатність – суб’єкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (до 15 років).

Відносна дієздатність – суб’єкти права можуть мати свої кошти, але розпоряджаються ними за згодою батьків або опікунів (від 15 до 18 років).

Повна дієздатність – суб’єкти права самостійно здійснюють всі угоди (з 18 років).

Крім того, у певних випадках дієздатність може бути обмежена в судовому порядку (для психічних хворих або осіб, що страждають від алкогольної або наркотичної залежності).

Розрізняються наступні категорії суб'єктів правовідносин:

Індивіди.

1. Громадяни держави.

2. Іноземні громадяни.

3. Особи без громадянства (апатриди).

4. Особи з подвійним громадянством (біпатриди).

Організації.

Державні організації.

а) Державні органи.

б) Державні установи і підприємства.

в) Держава.

Недержавні організації.

а) Громадські організації.

б) Господарські організації.

в) Релігійні організації.

Соціальні спільноти і інститути.

1. Народ.

2. Нація.

3. Населення регіону.

4. Трудовий колектив.

5. Родина.

Правовий статус особи.

Категорія особи (мається на увазі так звана “фізична особа”) виявляється потрійно: як людина, як громадянин і як особистість.

Людина – продукт природи, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.

Громадянин – людина, що відноситься до населення конкретної держави і наділена нею юридичним статусом.

Особистість – індивід як продукт суспільства, що має стійку систему соціально значимих рис.

Крім того, існує ще категорія юридичних осіб, тобто організацій, “які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді”.

Говорячи про правовий статус особи, слід мати на увазі, що в його структуру входять такі елементи, як основні права, свободи, обов’язки тощо.

Основне право – користування конкретними соціальними благами (право на освіту).

Свобода – абстрактна ступінь володіння і вибору поведінки (свобода пересування).

Основний обов'язок – установлена Конституцією для задоволення життєвих інтересів усіх членів суспільства необхідність, що наказує кожній особі певний вид і міру належної поведінки, і відповідальність у випадку її невиконання.

Види прав, свобод

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать