Права та обов'язки сторін при укладанні договору лізингу

З міст

Вступ

1. Поняття договору фінансового лізингу

2. Права та обов'язки сторін згідно Конвенції УНІДРУА

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Міжнародне економічне співробітництво в сучасних умовах є великим стимулом розвитку світової економіки. Зовнішня торгівля всіх країн збільшується значно скоріше на відміну їх сукупного національного продукту. Зараз неможливо уявити країну, народне господарство якої розвивалось би без її участі в світовому господарчому обміні; від ступеню інтеграції економіки в міжнародний розподіл праці залежить рівень промислового та сільськогосподарського виробництва. Активізація зовнішньоекономічних зв'язків стала однією з головних вимог функціонування економічного комплексу країн на сучасному етапі - із залученням найновіших досягнень науки і техніки, здатних забезпечити інтенсивний розвиток промислового та сільськогосподарського виробництва.

У розвитку економічних зв'язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє міжнародний фінансовий лізинг.

Проблеми міжнародних відносин неодноразово підкреслювалася в працях багатьох вітчизняних дослідників, а зокрема Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є., Кириченко М. та ін.

Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу прав та обов'язків сторін по Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг».

Для досягнення цієї мети першочергове значення має чітке визначення й реалізація таких завдань:

- дати загальну характеристику договору лізингу;

- вивчення правової конструкції договору фінансового лізингу за допомогою аналізу основних підходів і уявлень про фінансовий лізинг;

- проаналізувати права та обов'язки між сторонами у відповідності до Конвенції;

1. Поняття договору фінансового лізингу

Здійснення фінансового лізингу підприємцями можливо за наявності сумісних кореспондуючих зобов'язань. Такі зобов'язання можуть виникнути тільки з договору фінансового лізингу, який є юридичним фактом для виникнення лізингових правовідносин.

Тому, основою в лізингових правовідносинах є саме договір фінансового лізингу, який встановлює, змінює або припиняє права і обов'язки сторін, що беруть участь в лізинговій операції.

Згідно статті 806 ч.1 ЦКУ за договором фінансового (прямого) лізингу одна сторона (лізингодавець) зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та на визначений строк за встановлену плату. Аналогічне визначення містить ЗУ «Про фінансовий лізинг» , але в Законі містяться деякі уточнення. Наприклад, нормативний акт чітко визначає, що строк, на який лізингодавець передає у користування річ, має бути не менш, як один рік., а «встановлену плату» визначає лізинговими платежами. В свою чергу вносить уточнення і Конвенція УНІДРУА Про міжнародний фінансовий лізинг. Вона визначає, що користувач визначає обладнання та обирає постачальника, не покладаючись при цьому на досвід і судження лізингодавця.

В юридичній літературі обґрунтовуються різні погляди щодо правової природи договору лізингу. Найбільш поширена – договір лізингу є різновидом майнового найму, але оскільки ним опосередковується підприємницька діяльність з передачі майна в користування, він близький до оренди. Включаючи до уваги вимоги частини другої ст.. 806 ЦКУ и частини першої ст. 2 Закону про фінлізинг, до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду ), купівлю-продаж, поставку, що встановлені ЦКУ, але враховуючи вимоги самого Закону про фінлізинг.

Згідно статті 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. У доповнення до цього договір обов’язково повинен бути підписаний представниками, а коли договір укладається юридичними особами, скріплений печаткою. В залежності від того, яке майно передається договір може підлягати нотаріальному посвідченню ( ч.2 ст 792 ЦК) та державній реєстрації ( ст..794 ЦК ).

Згідно частини 1 ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначає такі істотні умови:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди [2].

Зокрема, на відміну від старої редакції Закону про лізинг, умови переоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством України; повернення об’єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; страхування об’єкта лізингу; експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об’єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; повернення об’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору; надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача є істотними умовами угоди тільки у разі якщо це прямо встановлено законодавством або визначено сторонами.

Договір фінансового лізингу розглядається Цивільним кодексом як окремий вид договірних орендних зобов'язань. Але в юридичній літературі можна зустріти іншу точку зору, згідно якої договір лізингу це самостійний тип договірних зобов'язань, у тому чис

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать