Склад і правовий режим земель рекреаційного призначення

План реферату

Вступ

1) Склад і правовий режим земель рекреаційного призначення.

2) Використання земель рекреаційного призначення.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Особливе місце у складі земельного фонду України займають землі рекре­аційного призначення, значущість яких полягає в їх здатності благодатно впливати на здоров'я людини, у можливості їх ви­користання для організації відпочинку, доз­вілля, туристичної діяльності тощо. Проте, незважаючи на значення земель рекреацій­ного призначення, вперше на законодавчому рівні як окрема категорія земель вони були закріплені саме в Земельному кодексі (далі -ЗК) України від 25.10.2001 р.

Однією з категорій земель, визначених ст. 19 ЗК України, є землі рекреаційного призначення. Ці землі можна віднести до більш широкого поняття земель, що підлягають особливій охороні відповідно до Закону України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» (від 25 червня 1991 р). А Закон України «Про екологічну мере­жу України» включив землі рекреаційного призначення до складових екомережі (п. «д» ст. 5). Детальніше зміст відповідних понять розкривається у Законі України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. (в редакції від 18 листопа­да 2003 р.); «фізичної культури» та «спорту» - в Законі України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 р.

Землі рек­реаційного призначення - це землі, призначе­ні та використовувані для відпочинку, віднов­лення життєвих сил і працездатності люди­ни, забезпечення її оздоровчих, пізнавальних, культурно-розважальних потреб.[1]

1. Склад і правовий режим земель рекреаційного призначення.

Слово «рекреація» в перекладі з латині оз­начає відновлення сил, з французької - пе­рерву, відпочинок, розвагу, зміну дій, що не пов'язана з трудовою діяльністю, і характе­ризує місце, простір, де відбуваються ці дії. Рекреація - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу для оздоров­чої, культурно-пізнавальної, спортивної ді­яльності людей на спеціалізованих терито­ріях, що розташовані поза місцями їх постій­ного мешкання. Рекреація характеризується величиною часу, потрібного для відновлення сил, і діяльністю, спрямованою на це віднов­лення.

Також під рекреацією розуміють галузь господарства, пов'язану з освоєнням рекреаційних ресурсів, формування санаторно-ку­рортних, туристичних, оздоровчо-пізнаваль­них зон; галузь невиробничої сфери, пов'яза­ну з наданням різноманітних послуг; систему заходів, сукупність явищ і відносин пов’язану з заповненням вільного часу; діяльність чи поведінку людей, спрямовані на відтво­рення своїх фізичних, психічно-моральних сил, розвиток; сам процес відтворення, реабі­літації, відпочинку, оздоровлення; наслідок задоволення рекреаційних потреб.[2]

Правовий режим земель рекреаційного призначення представляє собою порядок поведінки суб’єктів правовідносин з приводу їх використання.

Виділяють загальний і спеціальний правовий режим земель рекреаційного значення.

Загальний правовий режим рекреаційного призначення — це правовий режим, загальний для всіх земель зазначе­ної категорії, незалежно від того, які рекреаційні ресурси на них роз­ташовані. Спеціальні правові режими — це правові режими окремих видів земель рекреаційного призначення, які відзначаються специфікою правового регулювання.[3]

Загальний правовий режим земель рекреаційного призначення не обов’язково передбачає постійне використання їх для рекреаційних цілей.

Землі рекреаційного призначення можуть використовуватися як для довгострокового, для короткострокового відпочинку населення. Короткостроковий відпочинок організовується, як правило, на землях, не маючи спеціального створених умов для довгострокового відпочинку. Це легкодоступні окультурені природні рекреаційні ресурси: зелені зони, парки і лісопарки, живописні ландшафти і т.д. На землях призначених для довгострокового відпочинку, як правило, розміщуються різноманітні соціально-культурні, туристичні, спортивно0оздоровчі і інші рекреаційні заклади, в яких забезпечені умови для довготривалого відпочинку відпочиваючих. По характеру використання земель рекреаційного призначення можуть бути моноваріантними (тільки для одного виду рекреаційної діяльності), поліваріантними (можуть почергово використовуватися для декількох видів рекреаційної діяльності), і комплексними (можуть одночасно використовуватися для декількох видів рекреаційної діяльності).

Особливістю правового режиму земель рекреаційного призна­чення є те, що він у багатьох випадках визначається локальними землевпорядними і проектними актами, а тому має певну спе­цифіку при встановленні для кожної конкретної земельної ділян­ки. Цей режим багато в чому визначається ініціаторами створення рекреаційних зон чи об'єктів рекреації у проектах організації ос­танніх. За необхідності власники земель рекреаційного призначен­ня можуть доручати землевпорядним організаціям розроблення проектів внутрішньогосподарського устрою земельних ділянок. Згідно з ч. І ст. 186 ЗК такі проекти підлягають затвердженню влас­никами земель рекреаційного призначення і державній землевпо­рядній експертизі. Проекти внутрішньогосподарського устрою зе­мельних ділянок рекреаційного призначення можуть передбачати їх функціональне зонування з виділенням зон особливої охорони, пізнавальних зон, зон короткострокового відпочинку, обслуговування відвідувачів, господарського призначення та інших зон

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать