Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи

Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи

Зміст

Вступ

Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи

Висновки

Використані матеріали

Вступ

Вивчення римського приватного права має багату традицію. Значний інтерес до права Риму нині спостерігається не лише в країнах романо-германської правової сім'ї, а й у тих країнах, які не зазнали рецепції римського права (Африка, Південна Азія, Китай, Британія, Північна Америка). З огляду на це, ми ставимо за мету дослідити таке коло проблем: чим викликаний непересічний інтерес юристів світу до римського права? Чи є на сьогодні римське право тим раціональним зерном, яке, потрапивши у правовий простір тих чи інших держав, може дати позитивний імпульс практичного, теоретичного чи іншого розвитку та удосконаленню відповідної системи права, юридичної науки, формуванню правової свідомості?

Роль римського права у процесі становлення та розвитку університетів у країнах Західної Європи

Сучасна юриспруденція бере свій початок з класичного римського права, тому останнє є тим універсальним правовим простором, у межах якого формується правове мислення майбутнього юриста. На жаль, у сучасній юридичній науці проблемі витоків формування юридичної освіти вченими приділялося і приділяється надто мало уваги, що безперечно актуалізує дослідження у цьому спрямуванні. Глибоке вивчення юристом свого національного права неможливе поза межами здійснення порівняльного аналізу систем права інших держав. На переконання видатною романіста В. Хвостова: «...сравнение дает повод ставить вопросы о характере замеченных различий и их причинах и в связи с этим заставлять глубже вникать в изучаемый материал» [1,с. 11].

Вивчення римського приватного права, беззаперечно, має важливе методологічне значення. Право Римської імперії насичене класичними зразками юридичного вирішення найрізноманітніших життєвих ситуацій. Звернення до них сприяє розвитку у майбутнього юриста навичок не лише юридичного аналізу та мислення, але й практичного відбору та застосування необхідного нормативного матеріалу з метою адекватного вирішення правових проблем.

Незаперечну роль у відродженні, вивченні та популяризації римського права відіграв Болонський університет, який був заснований у кінці XI ст. На думку О. Підопригори, виникає він не на «голому» місці, позаяк задовго до цього з'явилися школи римського права [2,с. 22]. Через відсутність достатньої кількості першоджерел важко дослідити характерні особливості навчального процесу в цих школах. Залишається відкритим питання щодо джерел римського права, тобто на основі яких першоджерел базувалося вивчення права римлян у зазначених вище школах.

Відомо, що вивчення римського права у Болонському університеті здійснювалося на основі Кодексу Юстиніана. Першоджерело було знайдено у вигляді рукописів в італійському м. Піза близько 1080 р. Ця подія через різні причини мала надзвичайно важливе значення. Так, згодом значна частина норм римського права стала основою європейських кодифікацій, право римлян використовувалося як діюче і в тих державах, які не мали правового механізму вирішення спірних питань, особливо в міждержавних відносинах, тощо. Водночас широке використання римського права в середньовічній Європі немислиме поза тією роллю, яку відіграв Болонський університет у вивченні, тлумаченні та популяризації норм римського права у тогочасному суспільстві.

Болонський університет став центром розвитку юридичної науки у середньовічній Європі наприкінці XI ст. та продовжував зберігати ці позиції впродовж XII—XIII ст. Історичне значення функціонування та діяльності цього науково-освітнього закладу доволі багатогранне.

По-перше, норми римського права для юристів італійських шкіл з вивчення права, що існували в період до Болонського університету, не були обов'язковими, тобто дозволялося вільне їх трактування правниками, що нанівець зводило первинне значення норми закону. Професори Болонського навчального закладу, на відміну від юристів інших шкіл права, не допускали вільного трактування норм римського права. Більше того, дотримання римської правової норми визнавалося ними беззаперечною вимогою не лише в навчальному процесі, а й у практичній діяльності. Ця позиція була настільки сильною, що в результаті виявлення протиріччя між нормами права (jus) та розумінням справедливості (aequtas ) пріоритетність визнавалася за першою. Отже, закладений професорами Болонського університету принцип суворого дотримання норми права сприяв не лише відродженню істинного римського права, але й формуванню правової культури та високої юридичної техніки майбутніх юристів.

По-друге, рецепція римського права тісно пов'язана з активною діяльністю середньовічних університетів, за допомогою яких право римлян поширилося практично по всій Західній Європі. Болонський університет, який було засновано в кінці XI ст., став першим центром ґрунтовного вивчення римського права та поширення його ідей у середньовічній Європі, тому витоки рецепції римського права беруть свій початок у стінах цього освітньо-навчального закладу.

По-третє, Болонський університет блискуче виконав завдання, яке стояло перед ним як перед навчальним закладом — донести римське право до численної когорти студентів, які сходилися сюди тисячами із різних куточків середнь