Об’єктивна сторона порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності

Об’єктивна сторона порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності

Стрімкі економічні, соціальні та політичні зміни зумовлюють збільшення значущості охорони сфери інтелектуальної діяльності. На сьогодні саме об’єкти інтелектуальної власності є визначальним фактором технологічного, наукового та інформаційного розвитку будь-якого суспільства.

Проте всебічний розвиток інтелектуальної власності в Україні, на жаль, не оминули суспільно небезпечні діяння, спрямовані на порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.. 51-2 КУпАП, представляє собою сукупність ознак, що характеризують порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності як зовні виражену поведінку.

З практичної точки зору, важливість дослідження об’єктивної сторони вищезазначеного правопорушення пояснюється тим, що від точного встановлення всіх елементів залежить правильна кваліфікація протиправного діяння, а відповідно і рівень законності в сфері інтелектуальної власності. До того ж аналіз Верховного Суду України показав, що досить часто допускаються помилки при встановленні ознак саме об’єктивної сторони, що призводить до скасування вже прийнятих рішень.

Оскільки тільки акт зовнішньої вольової поведінки людини, який виявляється через вчинення суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), розглядається як правопорушення, то аналіз об’єктивної сторони має важливе значення для юридичної оцінки будь-якого правопорушення. Об’єктивна сторона – досить складне правове поняття. Як правило, з ним пов’язують зовнішній бік протиправного посягання на суспільні відносини, охоронювані законом.

Як свідчить аналіз наукових робіт І.Л. Зайцевої , В.Г. Корчевного , В.О. Негрескул , В.Г. Остапчук , останніми роками дослідження об’єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КУпАП, зосереджувалося суто на порушенні авторських і суміжних прав. Але об’єктивна сторона цього правопорушення є значно ширшою і передбачає також порушення інших прав інтелектуальної власності. Вченими практично не розглядаються питання правової оцінки порушень патентних і виключних прав. Таке ігнорування викликало наукову прогалину в цій галузі дослідження, неоднозначне трактування диспозиції ст. 51-2 КУпАП.

Об’єктивну сторонуадміністративісти розуміють як систему передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

До ознак об’єктивної сторони адміністративного правопорушення належить: діяння у формі дії або бездіяльності; шкідливі наслідки діяння, які іноді називають шкодою від посягання; причиновий зв’язок між діянням та його наслідками [8, с. 219]. Але зміст об’єктивної сторони адміністративного правопорушення не вичерпується лише діянням і результатом, що настав, він може також відбиватись у цілій системі ознак, до яких належать місце, час, спосіб, характер, знаряддя, засоби вчинення правопорушення.

У науці перераховані ознаки прийнято поділяти на обов’язкові та факультативні. Аналіз наукової літератури свідчить, що цілком справедливо до обов’язкових ознак об’єктивної сторони відносять діяння, оскільки без нього немає і адміністративного правопорушення. Автор дослідженні обстоює позицію, згідно з якою будь-який протиправний вплив вільного волевиявлення особи на охоронювані адміністративним законом соціальні цінності є комплексним процесом, що містить вчинюване діяння (дію, бездіяльність) та його суспільно небезпечні наслідки. Щодо факультативних ознак, то їх слід виявляти та враховувати в процесі розгляду кожного окремого адміністративного правопорушення, бо вони часто чинять суттєвий вплив на кваліфікацію діяння.

Протиправне діяння в ст. 51-2 КУпАП визначене як “незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів та послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності”. Із наведеного зрозуміло, що аналізоване нами діяння є збірним проступком, а його склад сформовано з порушень заборон, приписів, вимог, що містяться в інших нормативно-правових актах, на які посилається ця стаття. Саме тому виникає необхідність ретельного аналізу всіх обставин об’єктивної сторони.

Аналізуючи диспозицію ст. 51-2 КУпАП, можна переконатися, що зазначене правопорушення може бути вчинене шляхом дії, але оскільки формулювання “інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності” містить у собі невичерпний перелік діянь, то постає питання про можливість вчинення правопорушення шляхом бездіяльності. Враховуючи висновок А.М. Коваля, що “умисне порушення авторського права шляхом злочинної бездіяльності можливе якщо винна особа за домовленістю з автором (наприклад, на підставі укладеного між ними авторського договору або усної домовленості) використовує твір науки, літератури чи мистецтва, однак у порушення цієї домовленості (умов договору) систематично не виплачує автору обумовленої винагороди за використання відповідного твору, що призвело до завдавання останньому матеріальної шкоди у зазначеному розмірі” [1, с. 61], можна стверджувати, що за вищевказане порушення авт