Застосування технологій електронної комерції в державі

Реферат з теми: Застосування технологій електронної комерції в державі 1. Поняття «електронна комерція», та її напрями, пов’язані з органами державного управління

Під електронною комерцією на сьогодні розуміють надання товарів і послуг за допомогою електронних каналів зв’язку (зазвичай, Internet). При цьому може забезпечуватися в режимі «on-line» виконання таких функцій:

надання інформації про товари та послуги;

оформлення замовлення і видача рахунку;

оплата та оброблення трансакцій.

Вирізняють чотири основні групи суб’єктів електронної комерції:

1) споживачі (consumer) - фізичні особи;

2) бізнесові організації (business);

3) державні органи (government);

4) фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб’єктами електронної комерції.

Відповідно до того, яким чином здійснюється взаємодія суб’єктів, виділяють різні напрями електронної комерції (рис. 1.1), найбільш відомими і поширеними з яких є:

В2С (business-to-consumer) - передбачає надання компаніями товарів і послуг кінцевим споживачам. Яскравий приклад реалізації цього напряму - електронні магазини в Internet;

В2В (business-to-business) - продаж товарів і послуг через Internet між компаніями. Прикладом є різноманітні товарні біржі, торгові майданчики в Internet.

Рис. 1.1 - Напрями електронної комерції

Менш відомими є напрями електронної комерції, що реалізуються за участю державних органів та установ:

G2G (government-to-government) - автоматизація відносин і документообігу між державними відомствами. Для взаємодії та інформаційного обміну між відомствами необхідним є використання загальнонаціональних стандартів. У ряді країн такі стандарти існують. У Великобританії, зокрема, це стандарт e-Gі (e-Government Іnteroperabіlіty Framework), заснований на XML. Взаємодії типу G2G можуть проходити в електронній формі не тільки між відомствами однієї держави, але й між відомствами різних держав. Деякі міжнародні організації вже займаються стандартизацією форматів документів для різних форм міждержавної взаємодії. Наприклад, UN ECE (Unіted Natіons Economіc Commіssіon for Europe - Європейська економічна комісія ООН) розробила стандарт документів для міжнародної торгівлі - UNeDocs (EN), що також базується на XML. Учасниками взаємообміну за UNeDocs можуть бути, зокрема, митні служби різних держав (хоча цим застосування стандарту не обмежується).

В2G (business-to-government) - надання комерційними компаніями товарів і послуг державним установам. Цей напрям реалізується останнім часом у використанні урядами розвинених країн мережі Internet для проведення закупівель (від публікації оголошень до опублікування результатів угод). Так, за прогнозами деяких аналітиків, у США держзакупівлі через Internet у 2003 р. становитимуть 70 млрд дол., при цьому обсяг дрібних контрактів без проведення тендера - 18 млрд дол. Реалізація цього напряму може здійснюватися за допомогою B2G-торговельних майданчиків, на яких проводяться тендери чи аукціони.

G2В (government-to-business) - напрям передбачає надання послуг державними органами бізнес-організаціям і включає: автоматизацію розрахунків з податків, сертифікацію, надання інформації з питань законодавства і права та ін.

G2C (government-to-consumer) - напрям передбачає надання урядовими установами послуг кінцевим споживачам через Internet. Особливістю такого напряму електронної комерції є те, що оплату послуг урядових установ ми здійснюємо наперед (сплачуючи податки). На сьогоднішній день цей напрям найменш розвинений, однак має досить високий потенціал, особливо в соціальній та податковій сферах. Серед послуг, які можуть надаватися державою громадянам через Internet можна назвати такі:

заповнення податкових декларацій та збирання податків;

реєстрація транспорту;

оплата квитанцій за комунальні послуги та штрафів;

надання інформації з питань законодавства і права (правові бази даних) та ін.;

C2G (consumer-to-government) - напрям, який передбачає надання громадянами послуг державі. Прикладами можуть слугувати:

електронне голосування;

опитування громадської думки та ін.

Реалізація більшості з цих напрямів здійснюється на основі аутсорсингу, тобто передання стороннім організаціям, які спеціалізуються на цих видах послуг.

2. Концепція «електронного уряду »

На сьогодні під терміном «електронний уряд» розуміють державні інформаційні комп’ютерні системи, призначені для взаємодії з окремими громадянами, а також структурами, що не входять в уряд (бізнесовими, громадськими організаціями, регіональними і муніципальними органами влади тощо) за допомогою електронних каналів зв’язку (зазвичай, Internet).

Усі системи, що діють усередині уряду (бухгалтерська система чи система обліку кадрів), є частиною урядових інформаційних систем, але не є частиною «електронного уряду».

Тобто поняття «електронний уряд» охоплює всі системи, призначені для реалізації взаємодій G2C, C2G, G2B, B2G, G2G.

Можна виокремити п’ять основних послідовних стадій розвитку «електронного уряду»:

1) присутність - на цій стадії створюються сайти різних міністерств і відомств, що містять інформацію про їхнє призначення і напрями діяльності, постійно оновлювані новини про діяльність державних орг

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать