Юридичні особи 4

Пошукова робота:

Юридичні особи

Поняття та ознаки юридичної особи. Суб'єктами цивіль­них правовідносин поряд з громадянами є також юриди­чні особи. Хоча юридичні особи це не громадяни, але в їх створенні та функціонуванні беруть участь фізичні особи Об'єднання фізичних осіб завжди передбачає до­сягнення якоїсь спільної мети Кожна фізична особа, вступаючи до об'єднання, передає йому частину своїх прав І обов'язків, в результаті чого об'єднання, яке бере на себе ці права І обов'язки, уособлює своїх засновників. Але однієї волі громадян для створення юридичної осо­би не достатньо. Потрібно, щоб новостворювана органі­зація була належним чином зареєстрована державними органами. Цим підтверджується зацікавленість держави у створенні (виникненні) юридичних осіб. Ще активнішу участь держава бере в створенні державних юридичних осіб. Вони створюються з метою найбільш ефективного і раціонального використання державного майна. Зрозу­міло, що держава, в особі її вищих органів влади і упра­вління, не може управляти усіма належними їй ціннос­тями Закріплюючи майно за окремими державними під­приємствами, установами та організаціями, держава, як власник, дозволяє їм управляти цим майном, розпоря­джатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини, тобто надає їм статус суб'єктів ци­вільного права.

Існує кілька тлумачень феномена юридичної особи, які зводяться до трьох головних. Це: а) тлумачення юри­дичної особи як штучного утворення; б) невизнання юридичної особи як суб'єкта цивільних прав; в) визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав.

Прихильники тлумачення юридичної особи як штуч­ного утворення стверджують, що суб'єктом цивільного права може бути лише фізична особа, а правосуб'єктність організацій являє собою імітацію правового ста­тусу громадян. Автори цієї теорії не заперечують можли­вість виникнення юридичної особи за умови дозволу держави або закону, але, на їх думку, це є досить штучне утворення і виникає воно передусім для того, щоб відо­кремити майно юридичної особи від майна фізичних осіб. Ця теорія надає пріоритет незалежності людини і. з певним упередженням ставиться до громадських об'єднань.

Теорія невизначення юридичної особи як суб'єкта циві­льних прав. В рамках цієї теорії вважається, що кінцеву вигоду від цивільних правовідносин у суспільстві отри­мують виключно фізичні особи, а тому немає підстав визнавати об'єднання громадян - юридичну особу суб'єктом цивільних прав.

Тлумачення визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта (теорія реальності).

Теорія визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав акцентує увагу на тому, що фі­зичні особи в залежності від обставин і власного волеви­явлення можуть діяти як ізольовано, так і спільно. Об'єднуються вони між собою тоді, коли у них виника­ють спільні інтереси. Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку коопе­рування людей, автори названої теорії вважають за по­трібне надавати можливість об'єднанням громадян ви­ступати суб'єктами цивільних правовідносин. Сьогодні Ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ста­вить соціологічні дослідження об'єднань людей; орга­нізаційна теорія визначальною вважає правову охоро­ну юридичних осіб; а теорія соціальної функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридич­них осіб.

Як бачимо, теорія визнання юридичної особи побу­дована на врахуванні волевиявлення лише фізичних осіб щодо їх об'єднання між собою.

З позицій цієї теорії важко пояснити суть юридичної особи, що виникає з ініціативи держави. В цьому випад­ку можуть бути корисними теорії юридичної особи, роз­роблені свого часу радянськими вченими.

В ЦК України поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст. 23.

Юридичними особами визнаються організації, які мають у власності, повному господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами і відповіда­чами в суді, арбітражному суді або в третейському суді.

Виходячи з цього визначення, можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:

а) організаційна єдність. Вона передбачає, що юри­дична особа належним чином організована., виступає як єдине ціле, має організаційну структуру й органи управ­ління. Порядок організаційної структури юридичної особи встановлюється її статутом. Про організаційну єд­ність свідчать також найменування юридичної особи, місце її розташування; та інші атрибути організації;

б) майнова відокремленість. Кожна юридична особа має своє майно, яке може належати їй на праві власнос­ті, повного господарського відання або бути в її опера­тивному управлінні. Слід мати на увазі, що майнова ві­докремленість передбачає дійсну відокремленість майна юридичної особи чи від майна її власників, чи від майна учасників або акціонерів, чи від майна інших організа­цій, у тому числі й того відомства, до якого входить юридична особа.

Майнова відокремленість потрібна юридичній особі не задля формальності, а для досягнення певної мети. Це може бути: вироблення продукції, культурно-освітня діяльність, досягнення творчих успіхів тощо. Мета юри­дичної особи повинна бути закріплена в ЇЇ уст