Особливості гармонізації корпоративного права європейських країн

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Юридичний факультет

Кафедра

Реферат на тему:

Особливості гармонізації корпоративного права європейських країн

Студента 3-го курсу

Науковий керівник:

Ужгород 2010

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ДОГОВОРУ ПРО ЄС

РОЗДІЛ ІІ. КОРПОРАТИВНЕ Й СУМІЖНІ ГАЛУЗІ ПРАВА

РОЗДІЛ ІІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ЄС

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ДОГОВОРУ ПРО ЄС

Починаючи дослідження даного питання слід, насамперед, сказати, що пункт "g" абз. 2 ст. 44 Договору про ЄС (раніше п. "g" абз. 3 ст. 54) наділяє Раду і Комісію компетенцією координувати положення національного корпоративного права держав-учасників. Перш ніж перейти до докладного розгляду цього припису, слід сказати декілька слів про його систематичне місце в Договорі і мету включення його в Договір.

Стаття 44 знаходиться в главі Договору, що присвячена свободі заснування, і повинна, за задумом творців Договору, служити реалізації цієї свободи. Після вступу Договору у силу свобода заснування набула безпосередню дію не відразу, а лише після спливу перехідного строку. Перехідний строк відводився для створення передумов, необхідних для її реалізації. З цією метою абз. 1 даної статті в її первинній редакції доручав Раді і Комісії виробити Загальну програму по усуненню обмежень свободи заснування на території Співтовариства, тоді як абз. 3 (тепер абз. 2 ст. 44) містив відкритий перелік дій, які Рада і Комісія могли робити для здійснення Загальної програми.

До таких дій відносилася і координація положень національного корпоративного права держав-учасників за допомогою спеціальних директив (п. "g"). Після закінчення в 1969 р. перехідного терміну свобода заснування придбала пряму дію, незалежно від того, наскільки просунулася вказана координація. Загальна програма багато в чому втратила значення, але п. "g" абз. 2 ст. 44 своє значення зберіг і дотепер продовжує залишатися основою для ухвалення корпоративно-правових директив. Його зміст залишився колишнім, не дивлячись на те що редакція ст. 44 впродовж років кілька разів мінялася.

Згідно п. "g" абз. 2 ст. 44 Рада і Комісія у разі потреби координують захисні розпорядження, адресовані в державах-учасниках компаніям в значенні абз. 2 ст. 48 на користь учасників компаній і третіх осіб, щоб забезпечити рівноцінність цих розпоряджень.

Координація здійснюється за допомогою директив, що приймаються Радою.

З викладеного виходить, по-перше, що в п. "g" абз. 2 ст. 44 йдеться про зближення корпоративного (і, можливо, трудового, але у будь-якому випадку не податкового) права, оскільки йдеться про "розпорядження, адресовані компаніям". По-друге, гармонізації підлягають норми, направлені на захист учасників компаній і третіх осіб. По-третє, гармонізація повинна здійснюватися тільки "у разі потреби". І, нарешті, вона повинна бути направлена на реалізацію свободи установи, зокрема на реалізацію свободи переміщення компаній.

Названі положення говорять не про гармонізацію корпоративного права як такого, а про координацію захисних розпоряджень, що приймаються на користь учасників компаній і третіх осіб. Спочатку (у 60-70-х рр.) частина літератури тлумачила даний термін обмежувально і намагалася виділити в корпоративному праві якусь частину, що складається з норм захисного характеру. Проблема, проте, полягала у тому, що списки відібраних захисних норм виходили настільки об'ємними, що включали практично всі області корпоративного права.

Протилежна точка зору виходила з того, що будь-яка правова норма володіє захисним характером і п. "g" абз. 2 ст. 44 наділяє ЄС компетенцією гармонізувати будь-яку область корпоративного права.

В даний час велика частина критиків визнає, що терміну "захисні розпорядження" не можна дати вичерпне визначення і тому даний термін не може обмежувати дії органів ЄС: останні можуть видавати директиви в будь-якій області корпоративного права[1] . Представляється, що широке тлумачення терміну "захисні розпорядження" зовсім не означає, що для національних норм у сфері корпоративного права не залишається місця. Згідно п. "g" абз. 2 ст. 44 Договору директиви повинні прийматися тільки там, де це "необхідно". У всій решті випадків регулювання слід проводити на національному рівні. Таким чином, вирішальне значення набуває питання про те, чи є координація дійсно необхідною, а не про те, чи є норми, що гармонізуються, "захисними розпорядженнями".

РОЗДІЛ ІІ. КОРПОРАТИВНЕ Й СУМІЖНІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Складніше питання, чи може координація національного права відповідно до ст. 44 виходити за рамки корпоративного права, оскільки термін "корпоративне право" дана стаття не використовує, а говорить взагалі про "розпорядження, направлені на захист учасників компаній і третіх осіб". Йдеться, перш за все, про використання п. "g" абз. 2 ст. 44 для гармонізації національних правил про участь працівників в управлінні компанією - сфери, що відноситься до трудового, а не до корпоративного права. Комісія, а такожчастина критиків свого часу вважала, що це можливо. Це питання також напряму пов'язане з іншим, а саме чи входять працівники до числа згаданих в п. &qu

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать