Характеристика інвестиційного законодавства України

Норми права, що регулюють суспільні відносини в сфері інвестування, знаходять своє формальне закріп­лення у відповідних нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відпо­відних державних органів, покликана регулювати су­купність складних суспільних відносин, що виникають в процесі інвестування. Законодавство про інвести­ційну діяльність включає в себе видані відповідними державними органами нормативні акти: закони та підзаконні акти (постанови, укази, розпорядження, нака­зи та ін.).

В Україні власне законодавство про інвестиційну діяльність з'явилося після прийняття 24 серпня 1991p. Ак­ту проголошення незалежності України.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 p. є першим нормативним актом, що визначає загальні правові, економічні та соціальні умо­ви інвестиційної діяльності на території України. Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992р. був першим нормативним актом, яким регла­ментовано процес іноземного інвестування в Україні. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p. №55—93 «Про режим іноземного інвестування» зупи­нив його дію. Це було викликано тим, що згаданий за­кон мав ряд недоліків. Зокрема, в ньому не було вста­новлено мінімального розміру та виду іноземних інвестицій, для яких встановлювалися податкові пільги. За період дії цього закону, за деякими підрахунками, до 42 відсотків усіх іноземних інвесторів вклали в еко­номіку України менше ніж 1000 доларів, а зустрічалися спільні підприємства з іноземними інвестиціями розмі­ром 7 доларів США '. Таким чином, закон надавав мож­ливість іноземним інвесторам отримувати податкові пільги на території України, а також обходити податко­ве законодавство і в своїх країнах, в разі існування угод про уникнення подвійного оподаткування між Украї­ною та відповідною країною. Існував завуальований імпорт товарів під виглядом вкладів у статутні фонди спільних підприємств з наступною реалізацією третім особам. Виникла також потреба у диференціації піль­гового режиму для інвестицій у конвертованій валюті, у формі майна, майнових прав, нових технологій тощо. У згаданому Декреті було змінено поняття підприєм­ства з іноземними інвестиціями, до яких стали від­носити підприємства з кваліфікаційними інвестиціями, тобто інвестиціями певних мінімальних розмірів і видів.

19 березня 1996 p. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про режим іноземного інвестування», який відмінив дію вищезазначеного Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p. № 55—93 «Про ре­жим іноземного інвестування». В цілому цей закон міс­тить багато положень, які перейшли до нього з цього Дек­рету. Однак, поряд з цим, в ньому міститься також багато якісно нових елементів, не всі з яких можуть отримати позитивну оцінку.

Найважливішою суттєвою рисою нового закону, що відрізняє його від попереднього законодавства про іноземні інвестиції, є те, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаче­ними законодавством та міжнародними договорами України. Крім цього в законі містяться положення про те, що під­приємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Проте, у цьому ж законі зазначається, що для окремих інвестиційних проектів із залученням іноземних інвести­цій, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий ре­жим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Але ці положення є, щонайменше, декларативними, якщо ма­ти на увазі те, що цим же законом визнається таким, що втратив чинність Закон України «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні».

' Урядовий кур'єр. - 1993. — № 87. — Червень.

Окрім того, цим законом були передбачені критерії надання пільг для інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій лише стосовно пріоритетних на­прямків, в яких вони мають здійснюватися. А такі важливі критерії, як обсяг іноземних інвестицій, їх види, на жаль, до уваги не бралися.

Поряд з вищезазначеним, у новому законі міститься ряд нових позитивних положень, яких не було у Декреті Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 55—93 «Про режим іноземного інвестування». Зокрема, чітко визначено момент набуття підприємством статусу під­приємства з іноземними інвестиціями. Таким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Одначе, на практиці можуть виникнути складності у разі здійснення іноземного інвестування у вигляді май­нових прав або прав інтелектуальної власності, що, на на­шу думку, вже вимагає внесення відповідних роз'яснень до цього закону.

Позитивним є те, що державна реєстрація іноземних інвестицій за законом здійснюється лише після фактично­го їх внесення, тоді як відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p. № 55—93 «Про ре­жим іноземного інвестування» їх можна було реєструвати і до моменту фактичного внесення (тобто могли реєстру­ватися лише наміри здійснити іноземну інвестицію). Більш чітко визначаються порядок та умови звільнення від обкладення митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду під­приємств з іноземними інвестиціями.

Особливістю правового регулювання інвестиційної діяльності на території України є те, що, поряд із За