Поняття і зміст конституційної юстиції США

РЕФЕРАТ

Поняття і зміст конституційної юстиції США

ВСТУП

Одним із можливих результатів розвитку будь-якої правової науки є поява нових наукових понять та категорій. Так, в науці вітчизняного конституційного права до числа таких категорій належить категорія “конституційна юстиція”. До недавнього часу вітчизняні науковці віддавали перевагу таким поняттям, як “конституційний контроль”, “конституційний нагляд”, “конституційне судочинство”, “конституційна юрисдикція”, “конституційне провадження” тощо. Хоча категорія “конституційна юстиція” не належить до числа широко застосовуваних у вітчизняній юриспруденції, перші наукові спроби теоретичного осмислення цієї категорії вже є. Підходи сучасних українських та російських вчених-конституціоналістів щодо визначення місця “конституційної юстиції” в системі права можна поділити на такі групи: 1) ті, які категорію “конституційна юстиція” застосовують у розумінні “конституційне правосуддя”. Останнє розглядають як незалежну від конституційного права галузь, що включає до свого складу дві підгалузі – судове конституційне право (як матеріальне право) і судовий конституційний процес (як процесуальне право)[6, с. 38]; 2) ті, які конституційну юстицію не виділяють як самостійний інститут конституційного права України[7, с. 24]; 3) які розглядають конституційну юстицію як самостійний інститут конституційного праваабо як основний інститут у межах генерального конституційного інституту основ організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування ([1, с. 8].

Поняття і зміст конституційної юстиції

В широкому розумінні термін “юстиція” означає систему судових установ. Так, Б.О. Страшун зазначає, що під юстицією (від лат. justitia) слід розуміти сукупність судів (а іноді їх діяльність), як юрисдикційну слід розглядати діяльність суду по вирішенню правових конфліктів, а під юрисдикцією (від лат. jurisdictio – судовий розгляд; судовий округ) розуміти предметну і просторову сфери такої діяльності [9, с. 296]. На думку вченого, правосуддя - юрисдикційна діяльність судів, тобто винесення дійсно правових рішень по конфліктам, що розглядаються, шляхом застосування спеціальних процесуальних форм, покликаних гарантувати права людини в судовому процесі і полегшити по кожній справі, що розглядається, встановлення її істинних обставин [6, с. 296].

У широкому розумінні конституційну юстицію розглядають як сукупність судових органів і їх діяльність по перевірці відповідності законів і інших нормативних актів Конституції [7, с. 13]. У більш вузькому розумінні конституційну юстицію визначають як діяльність по забезпеченню верховенства Конституції, захисту прав і свобод особи, вирішенню конфліктів між гілками влади, яку здійснюють в межах особливої судової процедури не лише конституційні суди, але і органи загальної юрисдикції 4, с. 103]. Поширеним у спеціальній юридичній літературі є термін “конституційне правосуддя”, який використовують як синонім конституційної юстиції.

У науці конституційного права існують два основні підходи до розуміння поняття "конституційне правосуддя". Згідно з першим, конституційне правосуддя розглядають як елемент конституційного контролю, яким охоплюється діяльність компетентних державних органів по перевірці, виявленню, констатації і усуненню невідповідностей нормативних актів Конституції, законам, в ході якої дані органи уповноважені скасовувати виявлені невідповідності [13, с. 293]. Механізм правового захисту Конституції за такого підходу включає не лише судовий конституційний контроль, але також конституційний контроль, який здійснюють інші державні органи.

Аналіз законодавства України дозволяє виділити конституційне правосуддя як одну із форм конституційного контролю, хоча і вищу, але не єдину. Певним обсягом повноважень у сфері конституційного контролю як правового засобу охорони (захисту) Конституції, забезпечення її верховенства і прямої дії її норм наділені Верховна Рада України, Президент України, органи виконавчої влади та суди загальної юрисдикції.

До повноважень Верховної Ради України у цій сфері можна віднести здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією України (п. 33 ч. 1 ст. 85 Конституції України), дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції або законів України (п. 28 ч. 1 ст. 85 Конституції України), здійснення своєрідного наступного контролю у вигляді скасування вже прийнятих законів [1].

Серед повноважень Президента України у сфері здійснення конституційного контролю можна назвати звернення до Конституційного Суду України з питань відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (ст. 151 Конституції України), застосування відкладального вето (ст. 94 Конституції України), скасування актів Кабінету Міністрів України та актів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ч. 1 ст. 106 Конституції України), призупинення дії нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України (ч. 2 ст. 137 Конституції України).

Повноваження органів виконавчої влади в сфері забезпечення правової охорони Конституц