Іноземні громадяни як суб'єкти цивільних правовідносин

План

1. Загальна характеристика суб’єктів правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

2. Загальні положення про правоздатність і дієздатність іноземних громадян в Україні.

3. Деякі аспекти правового статусу іноземців як суб’єктів права на землю в Україні.

Перелік використаної літератури

1. Загальна характеристика суб’єктів правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

На міграційні процеси в Україні істотно впливає визначення правового статусу іноземців та осіб без громадянства, оскільки від цього залежить передусім суспільно-полі­тична стабільність країни. Державнаполітика щодо цієї категорії осіб є складовою зміцнення міжнародного авторитету України, налагодження контактів між народами і країнами.

Ще у статті 35 Конституції (Ос­новного Закону) Української РСР від 20 квітня 1978 р. зі змінами, вне­сеними 19 лютого 1992 р., встанов­лювалося: "іноземним громадянам і особам без громадянства в Україні гарантуються передбачені законом права і свободи, в тому числі право на звернення до суду та інших дер­жавних органів для захисту належ­них їм особистих, майнових, сімей­них та інших прав. Іноземні громадя­ни і особи без громадянства, які пе­ребувають на території України, зо­бов'язані поважати та додержувати­ся Конституції та законів України"¹ . Стаття 36 цієї Конституції надавала право притулку іноземцям. Тобто Конституція (Основний Закон) Ук­раїнської РСР одночасно містила три поняття: "іноземні громадяни", "особи без громадянства" та "іно­земці".

У спеціальному Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 р. законодавець спочатку ухва­лив об'єднати у понятті "іноземець" іноземних громадян та осіб без гро­мадянства. Тобто іноземець є родо­вим поняттям, яке охоплює інозем­ців та осіб без громадянства. Не ос­танню роль тут відіграла і думка дея­ких вчених-правознавців, які у своїх працях саме у такій наповненості вживають поняття "іноземець".

Стаття 1 Закону України "Про правовий статус іноземців" визнача­ла "іноземців" як сукупність осіб, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та осіб без громадянства - осіб, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Справді, іноземні громадяни та особи без громадянства, перебуваю­чи на території України, складають для нашої держави категорію іно­земців⁴ . Такий термінологічний прийом дозволяє охопити цілісність специфічного юридичного явища - участь у правовідносинах на терито­рії держави осіб, які не є громадяна­ми України.

Однак, положеннями нової Кон­ституції України 1996 р. закріплено дві окремі категорії осіб - іноземці та особи без громадянства, які за умови перебування в Україні на законних підставах користуються тими сами­ми правами і свободами, а також не­суть такі самі обов'язки, як і грома­дяни України, - за винятками, вста­новленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами Ук­раїни (ч. 1 ст. 26). У міжнародному праві цей принцип означає надання фізичним особам (громадянам) од­нієї держави на території іншої дер­жави тих самих прав, пільг і приві­леїв, що надаються її власним фізич­ним особам (громадянам), тобто пра­вовий статус іноземців та осіб без громадянства за певними винятками співвідноситься зі статусом грома­дян країни перебування. Відповідно до частини другої ст. 26 Конституції України, іноземцям та особам без громадянства може бути надано при­тулок у порядку, встановленому за­коном.

З цього випливає, що Консти­туція України відносить до "інозем­ців" лише осіб, які мають іноземне громадянство (підданство), оскільки в деяких питаннях (у сфері визна­чення цивільної правоздатності, уси­новлення дітей, набуття громадян­ства, питання дипломатичного захи­сту) існують відмінності між інозем­ними громадянами (підданими) та особами без громадянства. З метою приведення термінології у відповід­ність до Основного Закону України законодавець 6 лютого 2003 р. ухва­лив Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про право­вий статус іноземців". Зокрема, змі­нено назву цього Закону - "Про пра­вовий статус іноземців та осіб без громадянства"; виокремлено поняття "іноземець" (особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадя­нином (підданим) іншої держави або держав) та "особа без громадянства" (особа, яку жодна держава відповід­но до свого законодавства не вважає своїм громадянином).

У цій статті використовуються де­які поняття, що не мають однознач­ного трактування, а тому потребують короткого понятійного роз'яснення.

Зміст Закону України "Про пра­вовий статус іноземців та осіб без громадянства" дає підстави вважати, що до іноземців належать також особи, які мають підданство іноземної держави, зокрема, з монархічною формою правління.

Крім цього, існує ще одне мірку­вання щодо вживання поняття "іно­земець". Тривале бездержавне буття української мови, її неповноправне існування в тіні й під масовим впли­вом сусідніх мов призвело до пробле­ми, пов'язаної з творенням, впрова­дженням і функціонуванням націо­нальної правничої термінології, на­самперед стосовно місця в понятій­ному апараті питомих і запозичених одиниць. Нормальним має бути під­хід: так, як це є в самій українській мові, відповідає са