Тенденції сучасної злочинності, які зумовлюють феномен протиправного впливу

Тенденції сучасної злочинності, які зумовлюють феномен протиправного впливу

Як зробити кримінальне судочинство безпечним завжди і для кожної особи? З одного боку, воно (судочинство) розглядається як засіб захисту (безпеки) особи, але з іншого – цей засіб також може бути джерелом небезпеки для життя цієї ж особи. Здавалося б, що сам факт активізації державної машини, яка називається кримінальним судочинством, захищає особу від впливу криміналу. В ідеалі це так. Однак практика показує, що кримінальне судочинство не тільки припиняє злочин і відновлює порушене право, але дуже часто спричиняє ряд нових злочинів. Залучення особи в сферу кримінального судочинства (навіть законослухняної особи), не завжди означає для неї усунення небезпеки.

Тому автор у цьому підрозділі поставив завдання через розкриття ґенези сучасної злочинності, тенденцій її розвитку, показати перспективи протиправного впливу як фактора, який істотно ускладнює кримінальне судочинство і потребує вжиття законодавчих (насамперед, адміністративно-правових) заходів для його нейтралізації.

Глобальним проблемам і тенденціям сучасної злочинності присвячено фундаментальні дослідження як вітчизняних [1], так і зарубіжних учених [3].

Глобальною тенденцією, що сприяє зростанню протиправного впливу, є загальний для більшості країн кримінологічний вектор, який полягає в абсолютному та відносному зростанні злочинності. Такий вектор викликаний комплексом економічних, соціальних і інших причин, усунути які на сучасному етапі, за словами В.В. Лунєєва, суспільство в цілому не може, оскільки вони приховані у всіх сферах суспільних відносин і пов’язані із соціальними суперечностями, що поки залишаються нерозв’язними. Україна, в якій внаслідок ослаблення тотального державного контролю в середині 90-х років ХХ століття, злочинність стала еволюціонувати за світовими законами – серед цих країн. Очевидно, що існує пряма залежність кількості вчинених злочинів і фактів протиправного впливу.

Крім того, в Україні діє ряд могутніх криміногенних факторів, що виступають каталізатором загальносвітової тенденції кількісних і якісних змін злочинності. Першим із них є загальне зниження життєвого рівня населення і різка майнова диференціація в суспільстві. За оцінками А. Гальчинського, середній клас, як “стабілізатор суспільства”, становить всього 12–15 % дієздатного населення, тоді як на Заході – 60 % [5, с. 134] Занепад духовних цінностей, масові негативні соціально-психологічні і моральні зрушення, які залучили значну частину суспільства до протиправних відносин – все це стало “резервом” злочинного середовища.

Зростання злочинності й одночасне погіршення її якісних показників, негативно впливають на різні сторони життя суспільства. Фактично, наведені статистичні дані свідчать про повну дискредитацію заходів щодо обмеження злочинності, які вживалися владою.

Так, згідно з статистичними даними, у 1991 р. було зареєстровано 678 844 заяв та повідомлень про злочини, з них – по 313 769 було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, а по 274 934 – про відмову в її порушенні. У 2002 р. кількість заяв і повідомлень про злочини становила 1 915 958, або у 3,1 більше, ніж у 1991 р. Рішення про порушення кримінальної справи було прийнято по 419 940 заявах та повідомленнях (+33,8 %), а про відмову в її порушенні – по 971 310 (+3,5 раза). Якщо частка заяв та повідомлень, за якими було порушено кримінальну справу, становила 46,2 % від загальної кількості таких заяв та повідомлень, а про відмову в порушенні кримінальної справи – 40,5 %, то у 2002 р. співвідношення цих часток кардинально змінилося і становило відповідно 21,9 % та 50,7 %, тобто кримінальна справа у 2002 р. порушувалася лише по кожній п’ятій заяві або повідомленню про злочин.

Загальна кількість зареєстрованих злочинів становила у 1991 р. 405 516, а коефіцієнт злочинності у розрахунку на 100 тис. всього населення дорівнював 780. У 2002 р. було зареєстровано 450 661 злочин, що на 11,1% більше показника 1991 р., а коефіцієнт злочинності становив 919. Дані щодо кількості осіб, які вчинили злочини і яких було притягнуто до кримінальної відповідальності, зафіксовані у зазначені роки, відрізняються більш істотно. Якщо у 1991 р. було виявлено 187 468 таких осіб, то у 2002 р. – 270 307, тобто на 44,1 % більше.

Співвідношення показників кількості окремих видів злочинів, вчинених у 1991 та 2002 рр., виглядає так: умисні вбивства і замахи на умисне вбивство – 2902 та 4296 (+ 31,9 %); умисні тілесні ушкодження середньої тяжкості, умисні тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, заподіяні у стані сильного душевного хвилювання, мордування – 6148 та 8054 (+ 31,0 %); розбійні напади з метою заволодіння індивідуальним майном громадян – 2833 та 4995 (+ 76,3 %); шахрайства з метою заволодіння індивідуальним майном громадян – 6220 та 13 828 (+ 2,2 рази); злочини, пов’язані з використанням наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів – 10 177 та 58 105 (+5,7 рази); випадки незаконного носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збуту зброї – 3917 та 10 224 (+ 2,6 рази); випадки хабарництва – 1008 та 2812 (+ 2,8 рази).

Заради об’єктивності треба зазначити, що за цей же період статистика показує і певне зниження окремих видів злочинів: умисні тяжкі тілесні ушкодження – 6850 та 6032 (– 11,9 %); зґвалтування та замахи на зґвалтування – 2351 та 1043 (– 55,6 %); крадіжки індивідуального майна громадян – 154 781 та 153 085 (– 1