Віктимологічні аспекти поведінки неповнолітніх жертв статевих злочинів

Віктимологічні аспекти поведінки неповнолітніх жертв статевих злочинів

віктимологія злочин статевий неповнолітній

Необхідно зазначити, що у кожного злочину рамки ширші, ніж саме діяння. Злочин – це лише частина значно більшого явища, куди входить, крім причин, умови формування особистості злочинця, ще й потерпілий від злочину. Вдало зауважено, що неможливо відірвати один від одного винуватого і потерпілого. Навколо них «вибудовуються» всі обставини злочину [3, с. 8].

Потерпілий від злочину є об’єктом вивчення різних галузей юридичної науки. І поява нової міждисциплінарної галузі науки – кримінальної віктимології є необхідною, оскільки вивчає проблему жертви злочину з позицій кримінального права, кримінального процесу, кримінології, кримінально-виконавчого права.

Так, кримінально-правова віктимологія – вчення про роль потерпілого в злочинних діяннях, завданням якого є: вивчення особистісних якостей потерпілого і використання віктимологічних знань у вирішенні питань кваліфікації діяння, індивідуалізації покарання, можливості кримінально-правового переслідування чи відмови від нього, а також кримінально-правового захисту потерпілого за кримінальним законом.

Кримінально-процесуальна віктимологія – це вчення про роль потерпілого як учасника кримінального процесу, яке розробляє критерії визнання особи потерпілим, визначає статус потерпілого, його права і обов’язки, можливість порушення кримінального переслідування за скаргою потерпілого, визнання потерпілого цивільним позивачем, відшкодування майнової та немайнової шкоди потерпілому, захист потерпілого та інших учасників процесу під час розслідування, судового слідства і реалізації покарання щодо злочинця.

Кримінологічна віктимологія – вчення про жертву злочину, її кримінолого-віктимологічні характеристики, ознаки, якості і властивості та систему віктимологічних детермінант і механізмів віктимної поведінки жертви на підставі кримінологічного аналізу особистісних якостей потерпілого, причин та умов їх формування, процесу віктимізаціїі накопичення віктимогенного потенціалу, а також розроблення заходів віктимологічної профілактики. Науковий інтерес до характеристики і визначення соціально-психологічних особливостей жертви злочину виник давно, однак виникнення цілісної теорії про жертву датується серединою XX століття. Віктимологія виконує функцію дослідження усіх закономірностей, пов’язаних із жертвою злочину [5, с. 133–138]. Її цікавлять особи, яким, з огляду на певні соціальні (представники окремих професій, соціальних груп) чи фізіологічні (вік, стать, стан здоров'я) характеристики, притаманна підвищена схильність стати жертвою злочинного посягання. Без вивчення таких осіб неможлива розробка спеціальних, заходів профілактики злочинності, основними завданнями яких є: запобігання необачній, ризиковій, легковажній, провокуючій поведінці особи, яка може бути небезпечною для неї [3, с. 18–19].

З наведеного простежується, що понятійний апарат кримінологічної віктимології значно ширший, адже поряд з терміном «потерпілий» використовується термін «жертва злочину». Саме цей термін використовується у міжнародному праві.

Так, у додатку до прийнятої 29 листопада 1985 року Генеральною Асамблеєю ООН Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою під терміном «жертва» розуміють осіб, яким індивідуально чи колективно злочином була заподіяна шкода, включаючи тілесні ушкодження або моральну шкоду, емоційні страждання, матеріальну шкоду чи істотне ущемлення їхніх основних прав у результаті дій або бездіяльності, що закріплюють національні кримінальні закони держав – членів ООН, зокрема ті, які забороняють злочинне зловживання владою. Згідно з Декларацією та або інша особа може вважатися жертвою незалежно від того, чи був встановлений, арештований, відданий до суду або засуджений правопорушник, а також незалежно від родинних відносин між правопорушником і жертвою. Термін «жертва» у відповідних випадках включає близьких або родичів, утриманців безпосередньої жертви, а також осіб, яким була заподіяна шкода за спроби допомоги жертвам, що знаходились у тяжкому становищі, чи запобігти їх віктимізації.

Таким чином, кримінологічне дослідження особи, яка потерпіла від злочину, має комплексний характер, оскільки розглядає будь-яку особу стосовно якої було вчинено злочин, незалежно від того, визнана вона в установленому порядку потерпілою чи ні. Тому в даному підрозділі дослідження неповнолітніх осіб, які потерпіли від статевих злочинів, здійснюється з позиції кримінологічної віктимології.

Соціально-економічна та політична кризи в Україні спричиняють загальне зростання злочинності у державі. Для здійснення ефективної протидії цьому негативному явищу, необхідним є детальне вивчення поведінки жертви злочину. Зауважимо, що віктимологічна проблематика в цілому, у тому числі проблема поведінки неповнолітніх жертв статевих злочинів, завжди привертала увагу вчених-кримінологів. Це зумовлено тим, що на основі вивчення віктимологічних аспектів будується віктимологічна профілактика злочинів, поступово формуються підходи до вирішення питань, так чи інакше пов’язаних із проблематикою потерпілих (латентна злочинність, проблема вини, профілактика злочинів, види покарань, відшкодування збитків тощо). Дослідження характеру відносин «злочинець – жертва» є необхідним практично у всіх випадках, коли вони можуть стати ключем до встановлення злочинця і мотивів злочину. Ви