Сучасне суспільство характеризується надзвичайним збільшенням інформаційних потоків, що безпосередньо стосується й державного управління. Тому в державному управлінні завжди і передусім застосовувалась обчислювальна техніка, зокрема для автоматизації функцій управління, створення інформаційно-пошукових систем, контролю за виконавською дисципліною, нагромадження інформаційних баз, створення систем підтримки і прийняття рішень. Розвиток комп’ютерних інформаційних технологій має свої закономірності та особливості для кожного історичного періоду.
До 1965 р. застосовувалися різні види обчислювальної техніки - настільні клавішні, перфораційні та електронно-обчислювальні машини. З їх допомогою механізувалися процеси групування і підрахунків зведених показників для розв’язування окремих задач. Під задачею розуміється виокремлений технологічний процес оброблення інформації. Для кожної задачі формувались інформаційні масиви. Досвід запровадження таких технологій було узагальнено у 1965 р. на конференції у Києві, яка проводилася з ініціативи академіка В.М. Глушкова за участю провідних учених у галузі обчислювальної техніки. На конференції було визначено напрями та послідовність створення загальнодержавної автоматизованої системи, а також послідовність запровадження автоматизованих систем на промислових підприємствах, у галузевих міністерствах і в загальнодержавних органах управління.
Період з 1965 до 1980 р. характеризується використанням великих електронно-обчислювальних машин, автоматизованим обробленням інформації, як правило, в пакетному режимі, коли спеціалісти беруть участь тільки на етапі запуску технологічного процесу і при отриманні його результатів. Характерною методологічною ознакою цього етапу є те, що запроваджується системний підхід організації оброблення інформації, створюються єдині інформаційні бази для різних комплексів задач, результати розв’язування одних задач використовуються як вхідна інформація для інших. Основною ознакою цього періоду є централізоване оброблення даних в спеціально організованих структурах - обчислювальних центрах, відділах автоматизованих систем управління (АСУ). В цей час створено потужні центри оброблення інформації в Держкомстаті, Мінфіні, Держбанку, Держплані, Міністерстві внутрішніх справ України, в ряді галузевих і територіальних органів державного управління.
З 1980 р. відбувається перехід до розподіленого оброблення інформації, оскільки централізоване оброблення інформації вже не спроможне задовольнити вимоги управлінських систем. Розподілене оброблення інформації здійснюється на основі застосування персональних ЕОМ. З часом персональні ЕОМ були об’єднані в локальні, а потім у глобальні обчислювальні мережі. При цьому організатором і виконавцем оброблення даних є користувач-спеціаліст, керівник. Користувач відповідає за інформаційне забезпечення і підтримку інформаційних баз. Розподілене оброблення інформації прискорює процес оброблення даних і надає можливість оперативного обміну інформацією між спеціалістами і різними структурними підрозділами органів державного управління. Розвиток розподіленого оброблення інформації привів до безпаперової технології. Вперше в Україні безпаперову технологію було запроваджено Національним банком України в міжбанківських і міждержавних розрахунках.
З переходом України від адміністративно-планової системи управління до ринкової економіки і демократичних форм у державному управлінні змінюються вимоги до інформатизації органів державного управління. Одним із найважливіших чинників, що впливають на суть цих вимог, є підготовка та вступ України до міжнародних організацій. Це спричинило запровадження в країні низки вимог і стандартів. Так, було введено нову систему бухгалтерського обліку, запроваджено статистичні класифікації за міжнародними стандартами, зокрема класифікація видів економічної діяльності. Відповідно до нових вимог у Держкомстаті України створюються БД, до яких мають доступ міжнародні організації, такі як Євростат.
З метою прискорення інформатизації органів державного управління та запровадження в них прогресивних комп’ютерних технологій центральними органами державної влади видано низку нормативно-правових актів з питань інформатизації, а саме:
1. Закон України «Про інформцію» (1992 р.);
2. Закон України «Про Національну програму інформатизації» (1998 р.);
3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Національну програму інформатизації» (2002 р.);
4. Указ Президента України «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» (2000 р.);
5. Постанова Верховної Ради України «Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки» (2000 р.);
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування та виконання галузевої програми і проекту інформатизації» (2001 р.).
Згідно із цими законодавчими актами ряд відомств розробили свої програми інформатизації (комп’ютеризації) або програми створення корпоративних систем. Такі документи вони розміщують на своїх сайтах. Успішно виконуються програми інформатизації в Держкомстаті, Державній податковій адміністрації, Мінфіні, НБУ, Держказначействі України, в правоохоронних установах, органах соціальної с
Одними из наиболее популярных услуг на рынке IT-технологий являются создание и продвижение лендингов. Они способны положительно влиять на деятельность любого бизнес-проекта в интернете. Судя по многочисленным отзывам, заказавшие создание лендингов люди ни разу не пожалели о потраченных деньгах. Они вложили в будущее, которое неразрывно связано с интернетом. Всё больше и больше предпринимателей обращаются к услугам разных агентств, веб-студий, чтобы заказать создание лендинга у профессионалов.